Розділ 2: Сліди та підозри

Емма взяла блокнот і оглянула квартиру Лілі ще раз.

— Джеймс, подивись на ці сліди, — сказала вона, нахиляючись до невеликого сліду на підлозі. — Хтось дуже акуратно підняв ялинку, залишивши лише дрібні відбитки.

Джеймс нахилився, торкнувся слідів рукавичками:

— Справді, — погодився він. — Ніби хтось не хотів пошкодити підлогу. Це свідчить про те, що злодій знав квартиру.

Майкл стояв поруч, обережно тримаючи термокаву, спостерігаючи за діями детектива.

— Ви завжди так уважно дивитесь на сліди? — запитав він.

— Завжди, коли справа цікава, — відповіла Емма з легкою посмішкою, торкнувшись його руки на мить, щоб підтвердити, що вони на одній хвилі.

Майкл відчув тепло, але не сказав нічого, лише кивнув.

Вони перейшли до під’їзду. Світло ламп ледь пробивало густий сніг, що падав з дахів Лондона. На сходах було тихо, крім тихого скрипу під ногами.

— Подивіться на ці подряпини, — показала Емма на невеликі сліди на сходах. — Хтось швидко піднімався вниз, але не зовсім обережно. Може, саме тут ялинку винесли з квартири.

Майкл нахилився, щоб розглянути сліди.

— Вони ведуть у бік підвалу, — помітив він.

— Ага, — кивнула Емма. — Значить, підвал — потенційне місце, де міг залишитися злодій або залишки прикрас.

Джеймс підняв брови.

— Підвал в новорічну ніч? Це сміливе рішення. Хто б наважився ризикувати у таку ніч?

Раптом Емма помітила щось блискуче під сходами. Вона обережно схилилася і взяла маленьку срібну кульку, подібну до тих, що були на ялинці Лілі.

— Це не просто збіг, — сказала вона, обертаючись до Майкла. — Хтось залишив слід, щоб ми його знайшли. Або спеціально щось приховав.

— Ви завжди так робите? — запитав Майкл, вже звикаючи до ситуації.

— Роблю, коли справа цікава, — повторила Емма, і на хвилину їхні погляди зустрілися. Вона легенько торкнулася його руки, коли повертала кульку. — Добре, що ви поруч.

Незабаром вони дісталися підвалу. Там було темно і пахло сирістю. Сніг, що потрапив з вулиці, залишав мокрі сліди на підлозі. Емма запалила ліхтарик і почала оглядати кутки.

— Тут нікого немає, — сказала вона. — Але залишки слідів показують, що хтось тут був недавно.

— Хто? — тихо запитав Майкл.

— Поки що невідомо, — відповіла Емма. — Але я підозрюю Едварда. Він завжди був уважний і хитрий, міг використати свято як прикриття.

В цей момент із підвалу посипався легкий сніг, що приніс вітер із відкритого люку. Емма і Майкл миттєво зігрілися обіймами, щоб зігріти руки, а Джеймс, спостерігаючи, ледве стримав усмішку. Легка хвиля довіри і підтримки серед напруженої ночі.

— Добре, — сказала Емма, дивлячись на Майкла. — Ми на правильному шляху. Тепер потрібно спостерігати за квартирою Лілі й слідкувати за підозрюваним.

Снігопад Лондона не припинявся. Відчувалася магія ночі, що приховувала таємниці і збіг обставин, які могли змінити все.