Вранці у відділку панувало полегшення.
Аліна сиділа поруч із Софією, вони плакали від щастя.
Марта зайшла в кабінет.
— Вона дає свідчення. Зізналася в обох справах. Тепер ми точно зможемо поставити крапку.
Тимур кинув жарт:
— То що, Марто, ще одна справа, де правда виявилася страшнішою за вигадку?
— Саме так, — кивнула вона. — Але головне, що жертва жива.
Вони перезирнулися. На мить у відділку запанувала тиша, яку змінив дзвінок нового виклику.
Марта підняла планшет.
— Ну що, командо? Робота чекає.
Відредаговано: 10.09.2025