Уночі Марта отримала анонімний дзвінок:
— Якщо хочете бачити Аліну живою — приходьте самі, без колег. Старий склад на околиці.
Марта поїхала. Усередині складу вона побачила Аліну, прив’язану до стільця.
— Тихо, я тебе витягну, — прошепотіла Марта.
Та раптом з темряви вийшла Алла Донник.
— Ось і ти, Дуванчук. Я знала, що ти прийдеш.
— Це ви все організували? — Марта тримала руку на кобурі.
— Аліна дізналась правду про мене. Десять років тому я була винна у смерті тієї дівчини. І я не могла дозволити, щоб історія повторилася.
— Ви ж самі й повторили, — твердо сказала Марта.
Алла спробувала втекти, але в цей момент ускочили Тимур і Тимофій.
— Ти справді думала, що вона прийде одна? — посміхнувся Тимур, одягаючи на Аллу кайданки.
Відредаговано: 10.09.2025