Розділ 9. Карета вирушає! Наступна зупинка...

Схоже, дядько дуже бажав позбутися мене якомога швидше. Інакше, як розуміти, що варто було мені у власній кімнаті оговтатися завдяки дивовижному засобу королівського лікаря, як одразу ж прийшов секретар короля і зачитав послання.

— Його королівська Високість Річард Справедливий вітає свою племінницю герцогиню Євангеліну Гровенор зі щасливим днем набуття чоловіка.

На слові "щасливий" я презирливо фиркнула, але чиновник не збився, продовжив далі зачитувати лист.

— Як посаг вам відходить наділ землі, що межує з родовим замком мілорда Рейвена Гровенора, у прибережній частині Шантрі. А також вам з королівської скарбниці дарують дванадцять споконвічних кристалів для ведення господарства. Королівський сертифікат додається, — чиновник відкинув кришку чорної шухлядки, яка своєю формою і виглядом нагадувала футляр для прикрас.

На оксамитовій підкладці лежали кристали без ограновування різного кольору і форми. Колір впливав на кінцеві властивості артефакту. Сувій з описом був завірений гербовою печаткою скарбниці. І власником значилися ми з моїм чоловіком.

Це мене дуже засмутило. Значить, офіційно, особисто, я не можу їх ні продати, ні віддати в обробку. Має бути згода співвласника. Мене вже просвітили на тему кристалів. Видобуток, продаж їх перебував у віданні короля. Будь-які нелегальні угоди каралися жорстоко. Могли позбавити ліцензії артефактора або того гірше заслати в шахти. Добувати ці самі камінчики. Ціну на кристали й артефакти з них установлювала скарбниця.

Перерахувавши каміння, він віддав футляр мені та продовжив зачитувати лист.

— Для якнайшвидшого возз'єднання щасливого подружжя, — від наскрізь фальшивого формулювання в мене око сіпнулося, але я продовжувала слухати, чим іще мене потішать, — вам, герцогиня Євангеліно Гровенор, належить не затримуватися в столиці й відбути...

— Вечірнім конем! — не стримавшись, стрибнула від сміху і приклала хустинку до куточка ока. — Який добрий мій дядечко! Навіть сльози на очах виступили від його турботи про мене, — ага, від сміху.

— ... і відбути в супроводі королівської представницької особи лорда Брайлі Томаса і малого загону охорони. Міледі належить доставити до замку мілорда Рейвена Гровенора і передати під його опіку.

Посланець замовк і вичікувально втупився на мене.

— Де мені побачитися з лордом Брайлі Томасом?

Я, звісно, і сама хотіла швидше забратися з королівського палацу, але речі хоч якісь у дорогу мені дозволять зібрати?

— Це я, міледі, — стукнувши підборами, чоловік офіційно вклонився. Тепер я більш скрупульозно оглянула королівського чиновника.

Сухар сухарем! Суворий одяг без прикрас, гострі риси обличчя, вічно незадоволений вираз обличчя, презирливо-зневажливий погляд.

— Коли ми відбуваємо ощасливлювати мілорда Гровенора? — по-діловому уточнила і жестом підкликала Іггі. — Мені потрібен час зібратися в дорогу. І в листі нічого не було про мою служницю.

— У вас є доба на збори. Ви можете взяти з собою кого завгодно. Його Високість не давав щодо цього додаткових вказівок.

***
Обережно, двері зачиняються. Карета вирушає! Наступна станція Невідомість!

Так і крутилися в думках ці дурні слова. Хоча настрій був більш ніж бадьорий!

Мені вдалося за останню добу провернути масу справ! А саме: я вибралася до пана Тейлора в його ательє.

От сміху було, коли я з Іггі пихкаючи втягнули до приміщення зав'язані в баул мої старі сукні, що я вигребла з гардероба. Усі вони могли бути предметом жадання місцевих кокеток. Ось тільки мені ці вбрання були не потрібні. Але й залишати їх аби кому не бажала. З поганої вівці хоч шерсті жмут! Ось і я придумала здати одяг на комісію королівському кравцеві. А що, нехай перешиє. Там дорогих тканин кілька десятків метрів витрачено!

Моя ідея виявилася інноваційною. У пана Тейлора навіть рот прочинився від подиву, а в очах загорівся вогник легкої наживи.

— Міледі, ваші ідеї приводять мене в захват! Скільки суконь викидається після сезону королівських балів! Але ж дійсно, сукні можна перешивати та продавати в ту ж провінцію! Мій кузен теж займається пошиттям одягу, але не в столиці!

— Користуйтеся цією ідеєю безплатно! А ось щодо співпраці з вами я подумала. Я можу надсилати вам ескізи нових моделей і не тільки суконь. Але хочу за це отримувати монети не за фіксованою ціною за одиницю, а за відсоток від продажів. І пропоную на одязі робити товарний знак. Він дасть змогу продукту стати впізнаваним серед інших конкурентів. При правильній подачі товару, з часом модниці будуть прагнути купити будь-яку річ, на якій буде цей знак. І моя вам порада - відкривайте власні майстерні капелюхів, взуття, аксесуарів.

— А як виглядає цей товарний знак? — пан Тейлор записував кожне моє слово.

— Над дизайном варто подумати. Це можуть бути перші літери наших імен.

— Як можна! - кравець злякано схопився за серце. — Міледі, не жартуйте так із простою людиною.

Бачачи непідробний переляк чоловіка, сама собі нагадала, що я не на Землі. Ієрархія в цьому світі зведена в абсолют.

— Можливо, це буде слово, що вказує на високу якість або ексклюзивність.