Розділ 5. Знайомство з бабусею

Наступний день виявився наповнений усілякими подіями.

А все почалося з раннього візиту леді Тілні. Я ще спала, коли старша фрейліна увійшла до моїх покоїв. З собою вона привела мою майбутню особисту служницю.

Дівчина на ім'я Іггі одразу мені здалася тямущою і якоюсь задерикуватою, не такою вишколеною, як ті, що вчора прислужували нам під час чаювання. Давні служниці були більше схожі на тіні. Присутність таких легко перестаєш помічати. Легко можна забутися, сказати при них те, що не має дійти до чужих вух.

Як пізніше я дізналася, леді Тілні влаштувала «некондиційний товар».

О, ні! Іггі чудово справлялася з покладеними на неї обов'язками, але тільки вічно вляпувалася в якісь історії або отримувала догани від придворних дам через свій характер. І якби не була дівчина далекою бідною родичкою старшої фрейліни, то давно б уже вилетіла з палацу з жахливою рекомендацією! А так леді забезпечила її роботою та випровадила з палацу.

Цього ранку Іггі допомогла мені з умиванням та туалетом. Я поки що терпіла незручний одяг. Час для революції у моді ще попереду! Тим більше сьогодні мені варто було виглядати якнайкраще. А відповідність канонам місцевої моди аристократії — це безпрограшний варіант.

Мене запросила на сніданок вдова королева.

Ось ще одна велика птаха у цьому світі. Як близька родичка, вона мене не цікавила. Як спонсор — навіть дуже!

Поки що як у тумані, але в моїй голові після довгої розмови з леді Тілні починав формуватися план мого самостійного майбутнього. І я розуміла, що для його втілення мені потрібні гроші. Настільки банальний нюанс, але без монет будь ти хоч тричі генієм, а даху над головою в тебе не буде, якщо не заплатиш за ночівлю, і навіть шматок черствої корки не пожуєш, якщо тільки тобі не кине монетку жалісливий перехожий.

У жебрачки я не збиралася, як, втім, і починати своє нове життя у ролі подавальниці чи куховарки. Хоча, зважаючи на місцеву кухню, я могла б дати цьому світу багато смачних страв.

Нав'язане подружжя викликало в мене відторгнення. Варіант «жити коштом незрозумілого чоловіка» в моєму плані був такий далеко в кінці списку, що навіть загубився.

Збираючись на сніданок, я перебрала свій гардероб. Одяг герцогині відрізнявся одноманітністю кольорів. Більшість нарядів була ніжних, неяскравих відтінків. Та зелена сукня, яку мені принесли до шпиталю, виявилася чи не єдиною темною. Вона і ще одна глибокого синього кольору із золотими зірочками по низу спідниці, швидше, бальна. Сукня нагадувала нічне небо із зірками. Таку на сніданок точно не вдягнеш.

Мій вибір зупинився на блідо-рожевому платті з невеликим турнюром і неглибоким трапецієподібним декольте з дрібними трояндочками по краю вирізу. Сукня мені не подобалася — зовсім не на мій смак, але Іггі захоплено підхопила її на руки та заторохтіла, наскільки я буду в ній свіжа і прекрасна, як чайна троянда, така люба вдовою королевою.

Ну що ж, порадую стареньку.

Служниця мені дісталася балакуча, яка була в курсі всього, чого тільки можна. А мені це й потрібне. Інформацію готова черпати не ложкою, а екскаваторним ковшем!

До всіх своїх переваг, хоча в місцевому суспільстві вони вважалися недоліками, Іггі ще виявилася жалісливою. Вона взялася в силу своїх знань вчити мене всьому, що їй спадало на думку. І цей словесний потік я заохочувала навідними питаннями на теми, що цікавили саме мене, а не дівчину.

Поки служниця мене одягала, я дізналася про правила відвідування вдової королеви, які дами входять у її почет, і що король ще не знайшов собі наречену. Дізналася я і про свого можливого чоловіка. Тут я була особливо уважною.

Висновок для себе зробила такий: король зобов’язаний генералу Воттону троном.

Пів року тому наше королівство Шантрі відстоювало свої межі у військовому конфлікті із сусіднім Суором. Війна спалахнула через гору на кордоні. Її надра багаті мінералом, який є основою для будь-якого артефакту: чи то світильник, чи то охолоджувальний кристал на кухні.

З нашого боку жили багатші. З боку Суора вони стали виснажуватись, і шахтарі з того боку прорубалися у бік королівства Шантрі. І тут помчало!

Нота протесту з нашого боку. З того боку звинувачення. Дипломатичний конфлікт переріс у військове протистояння.

Тут і бунтівники на чолі з татком поквапилися. Вирішили, що момент слушний, щоб скинути короля. Бо він гайки надто закрутив: урізав бюджет на утримання придворних; не роздає землі праворуч і ліворуч; сам приймає рішення щодо скарг між аристократами, не беручи до уваги ранг, а вирішуючи за Законом. Одним словом — гнобитель знедолених найвищих чинів!

Я навіть до дядька перейнялася повагою, коли дізналася про його діяння.

І ось у такий складний для королівства час Річард Справедливий поїхав зі столиці до прикордоння, щоб підтримати дух війська. Дорогою йому підсилали найманих убивць. Марно!

Король не зрозумів, звідки вітер дме, і таки дістався війська. Ось тут і виходить на арену кандидат у чоловіки.

Генерал Воттон, командувач королівським військом. Найзагадковіший і найбажаніший парубок Шантрі. Мужній, сміливий, рішучий.