Розділ 7.

Два місяці потому.

Я поверталася з роботи через парк, радіючи першим променям весняного сонечка.

На майданчику гралися дітлахи, на лавці вели неспішну бесіду дві бабусі. Я підійшла до вагончика з кавою. Хлопці з відділку розповідали, що тут нещодавно відкрилася нова кав'ярня, й хазяїн варить неймовірно смачну каву за власним рецептом.

— Добрий вечір, — привіталася з молодим усміхненим хлопцем.

— Вітаю, пані Еліно, — проговорив він. — Дозвольте вас пригостити.

— Вибачте, а ми хіба знайомі? — Подивилася на нього я, гублячись у здогадках.

— Не впізнали? Я — Тимур Захарчук, ну, Санта, Новий рік. Пам’ятаєте? — знову посміхнувся він.

— Тимуре? — здивувалася я, пригадавши чоловіка, з яким у новорічні свята втрапив у пригоду Ярослав. Він справді змінився, але той блиск в його карих очах не згаснув, наче навпаки сяє ще дужче — тішуся, що він зміг почати усе з початку.

— Він самий! Вдячний вам та Владу за допомогу. Влад допоміг не лише з паспортом, ми оформили й компенсацію по втраті житла, знайшли однокімнатну квартиру в оренду, де я зараз й мешкаю, ще й грант на власну справу отримав. Минулого тижня от відкрив свою кав’ярню. Ярослав вмовляв піти до них, в івент-агенцію, на роботу, типу у мене талант актора. Але то я лише під алкоголем запалюю танцмайданчики, а так мені до душі дарувати людям інші емоції. — Тимур поставив переді мною ароматний капучино з корицею.

— Щиро рада за вас, Тимуре, — посміхнулася я. — Наступного разу одразу звертаєтеся у відповідні служби.

— Обов’язково. І Влад, і Ярослав вже все мені пояснили. Шкода, що з вами я так більше й не бачився. Все хотів особисто подякувати. Щасливий, що нарешті зустрів вас. До речі, Ярослав почав зустрічатися з Оксаною. Уявляєте? От що роблять новорічні дива! Еліно, а ви не будете проти, якщо я запрошу вас на прогулянку? — з викликом подивився на мене Тимур. — Сьогодні о восьмій я закриваю свій вагончик й повністю у вашому розпорядженні.

— А знаєте, Тимуре, не бачу причини відмовитися, — усміхнулася я, дивуючись якими дивними шляхами іноді зводить доля людей.

Ну, а що? Час вже й мені подумати про власне щастя.

Листопад — грудень 2025 р.

Анітка Санніфео (Anitka SunnyFeo)