Аскеза

1000 і 1 питання. На сьогодні можу сміливо казати, що надихнула 4х осіб, щоб вони взяли аскезу на свої цілі. І от у цій частині поділюсь своїм досвідом та правилами. 

Аскеза - обіцянка, що Ви будете щось робити, або не робити протягом певного часу (не менше 30 днів [я вважаю, для якісного результату не менше 4 місяців]) в обмін на виконання бажання, або для профілактики. 

У жодному разі вона НЕ МАЄ порушуватись. Інакше буде жорстоке покарання від вищих сил, що Ви дарма витрачали їхній час на приділення їхньої уваги до Вас. В Аскезі немає пропусків та вихідних днів. 

Якщо це відмова (цукор, кава, цигарки, алкоголь, серіали і тд) то має бути щось таке, що Ви дійсно любите. Якщо я не п'ю каву дуже рідко і візьму аскезу на відмову то як слід це не спрацює. Але якщо я вживаю її щодня і це моя "залежність" то справцює чудово!

Якщо це на дотримання (тренування, медитація, іноземна мова) то має бути виставлений поріг від якого ви будете це робити. Більше - чудово. Норма - теж чудово. 

І ще такий момент чому аскеза краще, аніж просто виконання бажання. Історія. Раніше, коли я в інстаграмі виставляла все на світі то одного сонячного весняного (здається) дня, коли на дворі вже було тепленько, сидячи за столом і думаючи, що мені хочеться придумала три речі. Перше: щоб на вулиці був дощ. Я його люблю і було б класно сьогодні його послухати. Друге: щоб було чим зайнятись під дощ то чудово було б почитати якусь нову книжку. Третє: запиваючи апельсиновим соком під цікаву книжку і крапання доща. Це звучало ідеально. 

І от маючи в голові чудову картину, як проведу вечір записала відео та виставила у сторис в інстаграмі з "я хочу: дощ, книгу та апельсиновий сік". Ближче до вечора небо почало затягуватись хмарами всупереч прогнозу погоді, який перевірила і здивувалась зміні. Телефонний дзвінок від мами з питанням, що купити в магазині, що буває вкрай рідко. Звісно я замовила апельсиновий сік. І по її приїзді вона дістає нову книгу з сумки, яку їй подарував один з видавців.

Моєму здивуванню, захопленні, радості не було меж. Все як я мріяла просто озвучивши та виставивши свої бажання на простори соц мережі. Свій вечір я так і провела як уявла вдень. 

Наступного дня прокинулась щасливою. Але це щастя швидко зникала, коли я наче втратила дизорієнтування і весь час вдарядась чи то об двері плечем, чи ногою об ліжко, чи щось прищемила. Загалом, одна біда, якій я не надала особливого значення. 

Через декілька днів мені знову щось закортіло і повторивши процедуру я виставила у сторис, що хочу, щоб мені подарували щось солодке на тренуваннях. Так і сталось! І знову моє захоплення виплеснуво і осяювало моє тіло. Допоки наступного дня я вперше в житті не обпеклась об праску залишивши на тілі шрам. 

І тоді я зрозуміла: кожне бажання має ціну. І лише тобі обирати чи будеш ти платити її добровільно обираючи чим розрахуватись чи в тебе її братимуть без твоєї згоди.

***

Моя перша аскеза. 

2018 рік. 9-10 клас. Я багато вживаю солодких газованих напоїв. Лимонади, мохіто. Щодня. Від 0,5 до 2 літрів. Регулярно протягом пів року чи й більше. Ми переїжджаємо з батьками у новий дім. Новий 2019 рік. Під ялинкою 2 упаковки по 6 пляшок 2 літри Coca-Cola. Бачучи це я розумію, що це передоз. І сидячи за святковим столом я ляпаю язиком, що рік не буду пити солодких газованих напоїв. Мама запропонувала 2 роки. І я з легкістю погодилась. Що рік, що два пройде на ура. 

Перші дні було супер важко. Ці лимонади літали перед очима, а смак стояв у роті просячи відтворити його. Але я трималась. Було важко відмовлятись на застіллях, або коли гуляли з друзями. Коли всі брали лимонади я пила соки. Теж для себе їх відкрила. Не дуже краще, але як заміна то була чудова. І як мене не вмовляли зі словами "ми нікому не скажемо", "один ковток", "це домашній, ти мене образиш", "я вже його купив для тебе" і ще багато всього. Я трималась.

І от, приблизно, у квітні мені дзвонить невідомий номер поки ми гуляємо з друзями.

— Ало?

— Вітаю. Це Юлія?

— Так, це я. Хто питає. 

— Мене звати ХХХ. Ми бачились на змаганнях з Бойового Гопака декілкьа років тому. І з тих пір я слідкую за тобою у Фейсбук. Мені подобається твоя активність та діяльність і хочу запросити тебе у табір у ролі тренера. Звісно на зарплату та як бонус безкоштовний семінар з Бойового Гопака.

Це ж моя мрія! Щоб бути тренером Бойового Гопака. Ще й мене запросили у табір, спробую себе. І ще й семінар! Кожного року відвідаю семінар за гроші, а тут для мене це  буде безкоштовно. Відмовитись встигну у будь-який момент. — Думала собі я.

— Так, давайте спробуємо. — відповіла я. 

І от у червні я поїхала до табору, де був перший крок до моєї мрії. У 15 я стала запрошеним тренером Бойового Гопака у дитячому таборі. Пізніше виявилося, що я не просто поїду на семінар з Бойового Гопака. А це семінар у Школі, яка була закритою і ніхто з іншої Школи (я була з іншої) не міг потрапити. Але я змогла завдяки людині, що мене запросила. І стала першою людиною, що з іншої школи потрапила до них і першою дівчиною, що була на їхньому семінарі; першою дівчиною-тренером від цієї школи; першою дівчиною, що здала здачу техніки на третьому з трьох, на той момент доступних, рівнів і утримує досі як єдина дівчина на третьому, вже з чотирьох доступних. 

І все ще я досі не вживала солодких газованих напоїв, але пропозицій надходило багато, щоб скуштувати, пригубити, нікому не сказати. Все відхиляла. 

Наступного року я познайомилась із дуже класною компанією, що поділяє мої погляди. Чудово провела літо. Друзі, розваги, подорожі. Здавалось, що мені платять гроші просто за моє існування і за те, що я люблю. Це було неймовірно. Поступила в університет, де була старостою, пізніше підвищена стипендія (3660 грн, на секудочку. 2021 рік). І це дійсно було найкращі мої роки життя. 

Можливо, так просто співпало. Можливо завдяки Аскезі. Я вважаю, що другий варіант. Але я не знала, як це називається і правила гри. Попри це, мені вдалось перемогти цю гру і покращити своє життя.