Розділ 3. Нові землі

Глава 3. Нові землі

Зореліт увійшов у тінь планети, темрява на мить огорнула його. Хоут заходив на нову планету вже не вперше, але серце його колотилось мов вперше. Враз, все навкруг стало багряно-червоним. Хоут здригнувся, сидячу в кріслі, здається до цього ніколи не звикнеш. Він міцно тримав штурвал і продовжував спускати корабель.

Обшивка корабля почала потріскувати, вона витримає, звісно, просто зараз. Вона вспихнула червоним вогнищем. Розжарена червона куля мчала з величезною висотою. Хоут чув лише тріск металу і гул двигунів. Для нього не існувало нічого більше в цю мить. Полум’я почало зменшуватись і тьмяніти, навколо з’явилась блакить неба. Компенсаторні мотори ввімкнулись і почали зменшувати швидкість – поверхня близько. Хоут вимкнув компенсаторну систему і перемкнувся на звичайне керування. Атмосфера така ж як удома, датчики показують схожі показники. Кисню в повітрі менше, але рівень азоту значно більший. Але це виходить, що тут можна буде дихати без скафандра. Чи це не найкраща новина?

Корабель пролітає над зеленими джунглями. Дроїдів-розвідників він не запустив, бо по правді, з ними треба вміти працювати. Хоут - пілот, він керує кораблями, глайдерами, але гратись з дроїдами це не для нього. І вже не для Гібі. Дідько, він знов про це думає.

Гіганські рослини, над покровом яких летить шатл, вражають своєю величчю. Чимось вони схожі на рідні, але якісь такі великі і гротескні. Сканування не працює. Здається, тут просто велика пуста планета, але як вони її впустили з вигляду? Датчики мовчали. Здається, після супутника і жорсткого спуску, корабель трошки вийшов з ладу. Що ж, його добре потрусило. Хоут знизив швидкість і висоту, пролітаючи над самими кронами велетенських рослин. Вибух. Корабель затрусило. Пошкодження герметичності. Вибух. Один мотор відмовив. Що за фігня? Шатл нахилило і пілот почав втрачати керування. Він додав швидкості, але все було марно: мотор не справлявся, стабілізація не працювала. Хоут зжався в кріслі, готуючись до жорсткого приземлення. Три, два, він затамував подих…

***

Чоловік лежав у вологій траві, чи то у порослій травою воді. Коротше кажучи, чоловік лежав в болоті. Його темна, як молочний шоколад, шкіра, виглядала з-під пошкодженого скафандру. Можна було дихати, Хоут був правий. Такого повітря він ще не вдихав. Треба було вдихати більше, чи глибше. Але дихати можна було. Він лежав у воді вслухався. Шум листя, скрегіт гігантських гілок. Якась херня збила його шатл. Пілот лежав у десяти кроках від корабля, мотор якого димів. Невелика діра в обшивці нез давалась такою страшною. Ремонтний дрон впорається. Треба його запустити і ввімкнути протокол. Зараз. Кілька ковтків повітря і він піде. Почекай, Хоут, кілька ковтків. Чого ж так болить голова…

Вибух. Срань, знову! Хоут розплющив очі. Знову вибух. А, ні, не вибух. Це був дуже глухий звук. Удар об землю. Щось гігантське товкло по землі, дуже близько. Знов удар. Звук наближався. Хойт знайшов її в кишені – маленька коробочка к кнопкою. Ампліфіхрінйогознаєщо. Оця хрінотінь накопичувала в себе енергію і могла віддати великим імпульсом. Що б це не було – Хоут зможе захиститись, хоча б ненадовго. Може встигне звалити звідси. Що за день? Це вже найгірше, що може бути? Удари голоснішали, щось наближалось. Хоут заплющив очі і чекав..

Величезна кам’яна брила стояла навпроти нього. Хоут підглядав краєм ока і чекав. Це не зовсім брила. Це схоже не щось живе, це схоже на… Рептилію. Чи носорога… Чи що ти, мать твою, таке? Але воно було живе. Тут було життя… Треба забрати цього монстра на корабель. Запхати б ще його туди. Але ж це міняє все… Потвора наблизилась, чоловік чув дихання. Він так легко не здасться. Хоут натиснув кнопку. Визг… Ахахаха, вдалось. Він швидко підскочив і відкотився вбік. Гігантська туша рухнула в траву. Туди його! Хойт підвівся. Він тільки що оглушив великого довбаного ящера. Чи носорога. Чи ящера-носорога. Так! Так! Так! Він це зробив. Зараз почекай, друг, андроїд тебе запакує. Доставка майбутнього! Хойт на радощах побіг до корабля. Скільки тут ще таких штук? І що його збило? Це звісно цікаво, але якщо ремонтний протокол ввімкнути вже, то за деякий час можна буде рушити з цією потворою подалі звідси. Додому. Оце так! Герой-розвідник, мисливець на носорогів, мать їх туди!

Хоут запустив дроїдів і дав їм завдання. Один вже лагодив корабель, інший в цей час намагався транспортувати велетенського монстра корабель. Чоловік розслабився і просто спостерігав за роботою дроїдів.

Та в цей день вдача була не на боці Хоута. Дроїд, який волочив гігантські рептилію, почав сигналізувати. Сенсори відчули рух, щось наближалось… Пілот помчав до корабля, там мав бути бісів бластер, доступ до більш серйозного озброєння  чоловік не мав - треба був доступ сраного Гака. Але баластні це вже щось. Поряд з головою пролетіло каміння і вдарилось об обшивку корабля. Оце щастить…

Вмить ноги Хоута сплутались мотузкою, на кінцях були два округлі камені. Ще один аркан, його руки також складені. Зброї нема. Чоловік стояв і просто чекав на невідомість. Хтось різко смикув мотузку і пілот повалився у калюжу… Він інстинктивно спробував вдихнути, але набрав у рота води. Хоут почав кашляти, в очах було темно. Він лежав в калюжі і борсався, мов велика личинка…

Хоут прийшов в себе від ляпаса по щоці. Над ним стояв чоловік. Мить вони дивились один в одному очі. Ще мить і Хоут пропав в темноті, від різкого удару по голові палицею…