Розділ 2. Втеча

Холод відчувався навіть через скафандр. Це дивно, він ж герметичний. Це ж найкращий, мать його, скафандр. Чи це вже щось з головою? Дев’ятеро солдатів-розвідників чекало поки дроїд зведе тимчасові споруди. Хоч вони були складані і це відбувалось достатньо швидко, атмосфера навколо була напружена. Може тому, що хвилин десять тому вони провалились крізь поверхню, чи то правильніше ілюзію поверхні, на якесь грьобане дно. Їх корабель чудом вцілів, впавши на плато серед гострих скель. На цьому ж плато вони розкладали свій табір.

Коли все було готово, вони зайшли в модуль. Дев’ятеро кремезних чоловіків у скафандрах, в однакових шоломах, через прорізі яких видніються дев’ять бронзових з карими очима. Можна було б подумати, що це клони. Але як тільки двері зачинились і ввімкнулась система життєзабезпечення, вони зняли шоломи.

Звісно, вони всі були різні. Всі вони виросли в різних кінцях Смуги. Всі вони були різних статусів, різного віку, різного звання. Але всі вони були солдатами-розвідниками. Офіцер, а його відрізняли дві жовті смужки на грудях, звернувся до одного з них:
- Гібі, що за гімно? Поясниш що трапилось?

Гібі керував дроїдами-розвідниками, направляв їх, сканував і вивчав все, що вони дня нього знаходили. Чому вони провалились і чому дроїди не відсканували поверхню правильно він не знав. Чи тут є якийсь підвох? Щось не так з цим супутником. Ще він помітив, що сигнал на кораблі зник. Хоча це було дуже дивно, було відчуття що сигнал просто приглушений чимось. Він почав промовляти незв’язні слова. Офіцер перебив його вмить:
- Гібі, ти просто бляха нас підвів. Ти нас запхав в якусь сраку. Я…
- Офіцере Гак, - перебив Гібі, - я спробую запустити корабель, я підніму його на поверхню і зі всім розберусь.
- Закрий рот і не забувай хто тут головний! Відправляй дроїди! Відправляй дроїди на срану планету. Ми маємо прочесати її всю вздовж і поперек!

Гак завжди був такий, він був одним з наймолодших тут, але він був солдатом, вмів виконувати накази і знав кому догодити. Не кожен з дев’ятки був справжнім солдатом, чи то воїном. То більше назва, щоб всі боялись, чи ще для чогось. Гібі був науковцем, були ще два хлопці-біологи, Хоут був пілотом, а солдатів було лише троє. Гак був одним із них, він був найгіршим з них. Він не стримував себе і вже мав конфлікт з Гібі, тільки но їх корабель покинув базу на рідній планеті.

• Мені треба час, аби все налаштувати і запустити дроїдів. Їх не так багато і я боюсь їх втратити – спокійно сказав Гібі
• У мене немає часу на твої дурні ігри. Запускай їх вже!
• У нас проблеми зі зв’язком на кораблі, дроїди можуть втратити сигнал, найкраще б було відправити на планету глайдер і відправити дронів з нього. Я не відправлю дроїдів в поганих умовах, - Гібі трохи побоювався задиракуватого Гака, але він любив своїх дроїдів. Втратити їх просто по прихоті цього малого було б дуже бездумно.

Гак дуже любив коли його слухають. Коли слухають і виконують. Навіть якщо його накази безумні. Солдат має виконувати накази! Він тепер командир корабля, бля! Він відійшов на пів кроку, подивився навкруги і просто налетів на Гібі, збивши того з ніг. Хоут кинувся, щоб розняти бійку, але Сол, один із солдатів, схопив його за руку і прошепотів: «не лізь». Тим часом науковець не чекав, він відпихнув Гака ногою, підскочив на ноги, але одразу отримав удар кулаком по обличчю. Гак налетів на нього, він був трохи важчим, трохи сильнішим, народженим убивати. Він бив Гібі по обличчю, поки той не перестав дихати. Сол вже просто міцно тримав Хоута. У скляних очах пілота застиг страх, він також мав конфлікт з Гаком кілька днів тому, і він зараз так само міг лежати бездиханним тілом на підлозі модуля. Що за срака? Як же він влип. Тишу в модулі перервав Гак, який вже зІліз з понівеченого ударами Гібі і сказав:
- Винесіть його і викиньте, щоб я не бачив цього ідіота більше. Хойт, відправ на базу, що солдат Гібі покинув корабель і зник в невідомому напрямку.
Все було як в тумані. Хойт пішов відправляти сигнал, руки тряслись. В нього на очах вбили людину. Хорошу людину, можливо кращу з усіх на цьому кораблі. Вбили ні за що. Вбили, бо могли. Він повернеться і розкаже про все. Передавач не бачив нічого. Зв’язку з базою не було. Грьобана техніка! Поки інші займались виносом тіла, Хойт сидів у себе в кабіні, сльози виступили на його очах. Але ж справжні чоловіки не плачуть! Зберись!

               За кілька годин всі поїли в модулі-їдальні ніби нічого й не сталось. В кінці вечері Гак підвівся, сказав, що після сну вони мають просканувати поверхню планети і пішов у свій модуль. Хойт вийшов з їдальні останнім, він попрямував на корабель. Він має полетіти вже. Вже або ніколи. Він залишить їх всіх, але він все-таки відвідає ту планету. Потім він розкаже. Про все розкаже…