Розділ 1. Початок

           Багряний захід сонця освітив небосхил. Вони стояли у вікні своєї нової квартири і дивились на горизонт. В далечі виднілись вілли багатіїв, які ще вважались частиною Смуги, але фактично нею не були. Звісно, це не перші сектори, але це дуже гарне місце. Набагато краще, ніж той самий Сто Третій, де океанська волога пробирає тебе до самих кісток.

Для Хоута це був найкращий день у житті. Він дізнався від коханої, що вона вагітна, вони придбали нову квартиру. Чи може бути щось краще? Потрібно ще розкласти речі і, вже час вечеряти. Хоут і Мія склали список покупок - разом, як завжди. Сьогодні він вирішив сходити за покупками сам, можна і купити щось потайки для коханої. Вона не любить сюрпризів, але ж сьогодні особливий день. Такий день запам’ятається на все життя.

Вони обійнялись, він вийшов з квартири у длінющий коридор. Бляха, який це длінющий коридор. Добре, що тут є повно отих ліфтів і сходів, бо можна було б сказитись. Але якщо це єдина проблема зараз, то життя не таке вже й фігове. Взяти б оце глайдера і полетіти на ньому за покупками кудись в центральні сектори. Там є чудові магазини з концентратами і сумішами. Але оці довбані ліфти: ти поки піднімешся до глайдера – перехочеш жити. А все чому? Довбана екологічність, довбані нові стандарти. Раніше ліфт мчав і твої нутрощі були готові вистрибнути, коли він зупинявся. Але часи міняються.

Хоут спустився сходами до алеї. Десь тут, серед верхніх ярусів, точно мав бути магазин з харчами. А може й з концентратами. Яке чудо ці ваші концентрати: порошечки і рідини стають смачною стравою за якихось кілька хвилини - тільки натисни кнопку на тій Робокухні. Це точно хороша покупка, тут навіть сумнівів не має бути.

Чоловік думав про свою кохану. Як йому пощастило з Мією, все таки. А яка ж вона гарна! Її шкіра мала глибокий відтінок темного шоколаду, чорне як вугілля волосся, яке ніби жило своє власне життя в неї на голові, її обличчя… Хоут літав в думках, але побачив краєм ока якийсь рух. Трійко блідношкірих хлопчаків вистрибнули з-за рогу будівлі:
- Ей, акуратно, мужички, не забийтесь – промовив Хоут, так що малолітки на мить застигли, - Ви загубились? Не можете знайти Тубу?
- Закрий рот і гони кредити, баран – промовив найменший з хлопчаків.
Це виглядало смішно. Хоут, космічний розвідник, тренований солдат і трійка малих вилупків. Це навіть смішно. А ще, як він мав їм насипати кредити? Це ж не купони, як раніше. Як вони взагалі сюди забрели? Що це за дурня? Це як вимагати готівку в безготівковому банку. Це просто сміш…
Удар ззаду, на секунду темніє в очах… Що ж, ідіть но сю… Удар... Хойт на землі, цей удар був значно сильнішим. Він втратив пильність, він надто багато думав, а їх було четверо. Удар ногою, ще один… Голова, ребро… Він схопив одного вилупка за ногу. Різко смикнув, так що малий впав. Він почав підводитись. Удар, знову удар… Пітьма...