Розділ 19. Навіть так

Богдан

Поки Серафима проходила десятки різноманітних досліджень, а лікарі постійно про щось перешіптувались, я просто місця собі не знаходив.

Головою розумів, що всьому кінець, і зберегти ті крихти романтичних стосунків між нами вже точно не вийде, але до мене досі не доходило, що все може стати ще гірше. Так влився у всю цю історію з Артуром та хворобою Сіми, що мало не втратив над собою контроль.

Серафима завжди була моїм романтичним захопленням, вона нагадувала мені ті безтурботні часи, коли ми з Аліною були молоді й робили те, що хотіли. Проводили час разом та просто були щасливі. Потім усе змінилось.

Аліна стала іншою.

Ми досі любили одне одного, але мої психологічні проблеми від непорозуміння з батьком настільки сильно втомили її, що всі мої нарікання та страждання ігнорувалися. Нею.

В її очах я бачив розчарування від того, що з року в рік я повторював одні й ті самі слова, але нічого не змінювалось.

Спочатку Аліна дуже старалась мені допомогти. Вона намагалась мене підбадьорити та змусити прийняти рішення, яке б суперечило наказам батька, але я просто не міг цього зробити. Все життя жив за відведеними мені правилами та схемами, і просто не розумів, як саме це можна змінити.

А може не хотів?

«Богдане, ти можеш зробити усе, що хочеш, розумієш? Просто зараз, любий! Поїдемо, куди захочеш. Нам не потрібні гроші, вони не роблять тебе щасливиш. Бачиш? Твій батько тебе зрозуміє, згодом. Чуєш, Богдане?»

Аліна так щиро вірила в те, що я зміню своє життя на краще, що вона мотивує мене до цього, але я постійно обирав щось не те. Зараз мені вже 45, і змінювати все ще безглуздіше, так?

Але починаю розуміти Аліну в її дивних бажаннях.

Вона не змінила мене, а я просто найшов ту, яка мене розуміє, бо має ті самі проблеми із власним батьком. Серафима стала моєю іграшкою, та я й сам став іграшкою у власних руках. Ця дівчина мені наче рідна душа, але чи кохаю я її?

Ні, я кохаю Аліну. Завжди кохав.

Саме тому зараз чути цокіт її каблуків в коридорі цієї лікарні мені так хороше та спокійно. Вона приїхала! Я не знаю радіти цьому чи ні, але зустрічаю дружину посмішкою та цілую у щоку:

–  Богдане, я тобі телефоную, а ти не відповідаєш! Ми з батьками Сіми нещодавно прилетіли. Як вона? – схвильована, вона справді переймається за долю дівчини, з якою я їй зраджував. Гірко і гидко почуваюся саме в цей момент.

–  Наче нормально, ще немає результатів аналізів, треба почекати.

–  Добре, я тоді піду до Степових, а ти тут будь, - і побігла кудись.

Набираюсь сміливості, та заходжу до Серафими в палату. Вона сидить на канапі та читає якусь книгу.

–  Привіт.

–  Тобі не обов’язково стовбичити зі мною в лікарні. Ще хтось запідозрить щось не те, проблем не оберешся, - говорить холодно.

–  Я твій хрещений, якщо ти забула. До речі, твої батьки вже приїхали, їх Аліна сьогодні привезла. Хочеш їх побачити?

–  Нам нема про що говорити, - відрізала.

–  Серафимо, послухай! Ми вилікуємо тебе, все буде добре, не треба так драматизувати!

–  А може я не хочу лікуватись, ти не думав про це?

–  Це абсурд, це навіть не обговорюється! – вже мало не кричу на неї, бо тільки розмов про самогубство мені сьогодні не вистачало. У свій час і я про це думав. Мабуть, ми занадто схожі!

–  Богдане, наші стосунки були помилкою, розумієш? Моєю величезною помилкою. Я вдячна тобі за все, але перестань вже корчити з себе мого чоловіка. В цьому немає потреби. Між нами був лише секс, і цього більше не буде!

Слухаючи гнівну тираду Серафими, я не помічаю, як відкриваються двері до палати, і за нею стоять батьки Сіми та моя Аліна. Як вчасно!

Стривожені мовчазні обличчя говорять про те, що вони все чули.

Крах.

Але, мабуть, так мало статися.

Від подальшої мовчазної баталії нас відриває лікар, що саме заходить до палати з якимись папірцями та починає говорити:

– Так, Степова Серафима Миколаївна, що тут у нас… - уважніше приглядається до написаного, - Як я і думав, пухлина виявилась доброякісною. Це скоріше киста, і вона навіть може бути вродженою, таке буває. Видалити бажано, бо за розмірами новоутворення дуже вже велике. Але у вашому стані, молода пані, краще уникати хірургічних рішень без нагальної потреби.

–  В якому стані? – запитую автоматично.

–  А, ну певно не знаєте. Термін справді ще невеликий. Серафима вагітна, всього кілька тижнів.

ВІД АВТОРА Смерть та операція відміняється, друзі) Як вам розділ?)