Сповідь у стилі старого Голівуду.Монолог червоної помади

? Розділ XIX. Лист із тіні

Ніч видихала повільно.
Після ефіру її очі були втомлені, але не порожні. У квартирі пахло свічкою з лавандою й трохи — розтопленим воском.
Бім тихо сопів біля дверей.
Вона сіла за стіл, зняла сережки й відкрила ноутбук — звичка, що залишилась після кожного виступу.

Серед повідомлень — десятки.
Одні — лайка. Інші — серця.
А серед них — дивний лист без підпису:

> Від: невідомо.
Тема: ти не повинна була мене зачепити, але зачепила.

 

Вона вагалася, чи відкривати.
Та врешті клікнула.

> Я одна з тих, хто писав тобі гидоти. Не буду брехати, я робила це не один раз.
Мені здавалося, що ти «претендуєш на святість», що ти така, бо хочеш уваги.
Але сьогодні, коли ти говорила про страх і світло, я побачила себе.
У мене теж є червона помада, але я ніколи не наважилась її носити.
У мене теж є історія, яку я ховаю під жартами й цинізмом.
Я не прошу пробачення, просто хотіла, щоб ти знала — твоя правда дійшла навіть до тих, хто кричав проти тебе.

 

Підпису не було.
Тільки рядок унизу, дрібний і ледь помітний:

> Я більше не хочу бути з боку темряви.

 

Вона перечитала кілька разів.
Сльози підступили тихо — не болем, а теплом, яке не очікуєш від тих, хто ранив.
Вона написала відповідь, коротку:

> Дякую. Я не злюсь. Ми всі вчилися бути жорсткими, щоб вижити.
Якщо колись захочеш просто поговорити — не як ворог, а як людина — знай: світло витримує навіть тих, хто йшов у тінь.

 

Вона не чекала відповіді — можливо, її ніколи не буде.
Та того вечора вона вперше відчула: навіть темрява не безнадійна.
Бо навіть серед безликих профілів може прокинутись совість — тиха, розгублена, але справжня.

Вона закрила ноутбук, підійшла до дзеркала.
На її губах ще лишалась червона помада — трохи стерта, але все ще яскрава.
І вона прошепотіла відображенню:

> «Я дякую їм. Бо саме з їхніх уламків я збудувала себе.
І якщо хтось ще знайде шлях до світла через мій голос — це варто кожної рани.»

 

Вона стерла помаду, як ритуал.
Не з поразки — а тому, що завтра знову її нанесе.
Бо тепер це не просто колір — це знак того, що навіть після болю можна вибрати ніжність.


---




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше