Сповідь у стилі старого Голівуду.Монолог червоної помади
Вступ автора
Вона живе між світлом рампи й тінню за кулісами — у тих хвилинах, коли грим стирається, а душа лишається оголеною.
Її світ — це старе місто, де ліхтарі світять, як софіти, а ніч пахне пудрою, кавою й спогадами.
Колись вона вірила, що любов урятує. Потім — що краса. А тепер просто мовчить і слухає, як у серці гуде світло, яке не згасло навіть після всього.
Вона — наче героїня фільму 50-х, у готичному пальті, з поглядом, у якому змішані ніжність і відчай.
Її кумир — Мерилін Монро: не гламурна легенда, а жінка з тріщинами, яка сміялася, щоб не заплакати.
І, можливо, ця книга — їхній спільний монолог через десятиліття: двох душ, що шукають тепло у холодному світі.
У ній є все:
— булінг, що перетворює дитинство на тінь;
— безсоння, у якому народжуються історії;
— втому, яка пахне кавою й грішною надією;
— любов до дітей, що тримає, коли більше нічого не тримає.
Це не історія про порятунок. Це історія про виживання з гідністю.
Про жінку, яка, як і Мерилін, навчилася світитися не від софітів, а від власного болю.
Вона — не янгол і не ікона. Вона — просто людина, яка вижила, і тому стала справжньою.
У кожному рядку цієї книги чути її подих, шелест старої плівки, відблиск срібного екрана — і тишу, з якої починається світло.
#1434 в Жіночий роман
#881 в Різне
#133 в Поезія
Відредаговано: 07.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
