Розділ 4

Парком снували перехожі, робоча зміна яких була довшою та виснажливішою. Об'їхавши їх, мчав далі у пошуках тих, хто міг би мене зацікавити. Алея парку скінчилась і почався тротуар попід старим будинком минулого століття. Подекуди на асфальті з'являлись вибоїни, які змушували брати праворуч чи ліворуч, щоб з розгону не втрапити коліщатами в них.

Тримаючи квіти однією рукою, іншою я міг торкатися плеча незнайомця, щоб прикувати увагу до мене. Я рідко тактильно контактував зі своїми глядачами, але інколи хотілося чогось такого.

Попереду йшла пара — чоловік у костюмі та жінка, вбрана у класичну приталену чорну сукню, яка закінчувалась, заледве торкнувшись колін.

Цікаво, яка троянда торкнеться її долоні? Все залежатиме від поведінки її партнера.

Коліщата стишили хід, тихо зашелестівши асфальтом. Один рух і ось я під'їжджаю майже впритул до чоловіка в строгому костюмі. Моя рука злегка торкається його плеча, змушуючи чоловіка озирнутися. В його очах блискавична реакція. Він не злякався, як більшість людей у такому становищі. Навпаки. Зустрівся зі мною поглядом і звів запитально брову.

— Щось сталося? — його впевненість дивувала та вимагала конкретних дій.

Я притулив вказівний палець вільної руки до губ, не вимовивши ні слова.

— Любий, хто це? — тепер на мене дивились дві пари очей, вивчаючи моє бліде обличчя з хижими чорними лінями.

Нуль емоцій. Залізна витримка. І легке здивування на обличчі жінки.

У такі моменти колір квітки обирав не я. А тому вказав пальцем на білу троянду, потім на чорну і примружив одне око, киваючи головою і спілкуючись жестами. В голові крутились коліщата зацікавленості нестандартним випадком. Яку? На яку троянду впаде вибір?

Жінка вказала на білу, обдарувавши мене стриманою усмішкою, що причаїлась в кутиках її пухких губ блідо-рожевого відтінку.

Ще одна троянда знайшла свою власницю. У мене ж залишалося чорних троянд на три більше, ніж білих. А це означало, що вистава могла скінчитися набагато швидше, ніж хотілося б мені.

Набравши знову швидкість, філігранно оминув перехожих та пастки на дорозі. Різко звернувши ліворуч — ковзнув коліщатами по краю люка, вирівнюючи траєкторію руху. Перестрибнувши тріщину в покритті тротуару, приземлився і, розвернувшись, плавно втримав рівновагу, балансуючи на одній нозі. Проїжджаючи повз літню пару, взяв різко праворуч і прошмигнув між ними та електросамокатом, кинутим кимось напризволяще посеред тротуару.

Ніщо не могло зупинити мене. Місто намагалося підставити мені підніжку, але я був швидшим та обережнішим.

Сутінки плавно переросли в темноту вечора, ховаючи в собі недоліки, які вдень псували естетичну красу мегаполісу.

Попереду виднілася стоянка з досить дорогими автомобілями. Моя улюблена частина міста. Насичена багатіями та можновладцями, зірками шоу-бізнесу, політиками та всіма тими, ким мені не вдалося стати. Місце чорних троянд та негативних виплесків емоцій. 

Проїхавши поміж автівками, зачепив одну. Одразу спрацювала сигналізація. Короткі гучні звуки змінювалися довшими, розриваючи врівноважену тишу вечора на шматки.

***

Любі мої читачі!

Вітаю вас на сторінках моєї нової книги та бажаю приємного читання!

Щоб не загубити оповідання, раджу підписатися на авторку та додати книгу в бібліотеку.

А якщо вам сподобались герої, то подаруйте їм сердечко)

Вам не важко, а мені буде неймовірно приємно)

Всі візуали до історії в моєму телеграм–каналі t.me/SofiVolar. Запрошую доєднатись, щоб не пропускати новини.

Ваша Софі Волар ❤️