Розділ 1

Сутінки опускалися на місто, вмикаючи ліхтарі та неонові вивіски супермаркетів, салонів краси та приватних кабінетів, що тіснилися на перших поверхах багатоповерхівок. Здавалося, що кожен перехожий мав своє місце у цих бетонних джунглях мегаполісу. Був частиною величезного панно, тією крихітною непримітною деталлю, без якої картина неповна.

Надвечір'я вигравало полум'яним відблиском у скляних фасадах офісів. Починалась метушня, спричинена монотонним рухом перехожих, що поспішали спуститися в метро і нарешті зачинити за собою двері власного житла. 

Втомлені обличчя без жодних емоційних проявів зливалися в єдиний потік.

Я був одним із тих сірих силуетів, на які ніхто і ніколи не звертав уваги. Один із... Один із тисячі чи мільйона однакових облич.

Та варто було сісти за гримерний стіл, як руки вміло перетворювали стандартну зовнішність худорлявого хлопця на яскраву особистість. Завдяки білій фарбі та рокам навчання в театральному я досконало навчився мистецтву перевтілення.

Мазок за мазком фарба вкривала шкіру, лягаючи на лоб, щоки, підборіддя й ніс щільним білим шаром.
Люди помиляються, коли кажуть, що грим забирає у актора справжність. Навпаки! Особисто для мене грим був тим інструментом, який робив мене більш щирим та відвертим, знімав маску загальнопринятих рамок нормальності. Він відкривав світу мене живого та яскравого, того, хто вдень був звичайним безликим кур'єром.

Дивлячись на відображення в дзеркалі, я продовжував перевтілення. Тепер прийшла черга чорного кольору, яким я малював божевільний вираз обличчя, промальовуючи губи. Темна фарба торкнулася очей, залишаючи по собі темні плями довкола них. Чітка лінія спустилась від брови до середини щоки, додаючи образу моторошності.

Із дзеркала на мене дивилась зовсім інша людина — вільна, харизматична та яскрава особистість.

Посмішка попливла вгору, припіднімаючи чорні лінії рота.

Зіпершись на м'яку спинку крісла, затримав погляд на білій масці. Повільно торкнувся вилиці кінчиками пальців, не відриваючи погляду від власного відображення. Досконале перевтілення викликало усмішку, немов мені щойно вручили Оскара. Під товстим шаром гриму було затишно. Впевненість зростала в рази, даруючи емоційний сплеск.

За хвилину на мені з'явились чорні джинси та чорна сорочка. Розправивши невидимі зморшки на тканині, одягнув такий самий чорний піджак. Довершений образ божевільного мені личив. 

Сьогодні буде ще одне шоу, на яке ніхто не чекає. У тому то й смак — ніхто не зможе вдавати захоплення чи злість, адже ефект неочікуваності зірве всі маски з оточення, окрім моєї.

Колись, будучи школярем, дуже не любив своє хвилясте волосся. Кортока зачіска робила з мене кульбабу, а довше волосся перетворювало на кудлатого пуделя. Та з часом ці неслухняні пасма, що постійно намагалися закрутитися в пружину, додали мені особливості. Щоранку, збираючись на роботу кур'єром, зачісував волосся назад та стягував міцно кільцем чорної тонкої гумки.

Щоб довершити образ міського божевільного вистачало лише звільнити пасма темно-каштанового волосся і нанести гель для вкладання. Підійшовши знову до гримерного стола, потягнувся за банкою прозорої в'язкої речовини, яка за лічені хвилини робила красиві пружні пасма. Розтерши між долонь гель, торкнувся волосся, стискаючи його в долонях.

***

Любі мої читачі!

Вітаю вас на сторінках моєї нової книги та бажаю приємного читання!

Оповідання написано в рамках літмобу #березневі_буккотики.

Більше оповідань від моїх колег шукайте за тегом #березневі_буккотики.

Щоб не загубити оповідання, раджу підписатися на авторку та додати книгу в бібліотеку.

А якщо вам сподобались герої, то подаруйте їм сердечко)

Вам не важко, а мені буде неймовірно приємно)

Всі візуали до історії в моєму телеграм–каналі t.me/SofiVolar. Запрошую доєднатись, щоб не пропускати новини.

Ваша Софі Волар ❤️