Пролог

Люди завжди думають, що зло має обличчя. Грубі риси. Холодний погляд.
Закривавлені руки. Вони помиляються. Іноді зло носить білу сорочку, усміхається незнайомцям, цілує дітей перед сном і щоранку бажає коханій людині гарного дня. Я знаю. Бо багато років жила поруч із ним. А потім одного дня зрозуміла… Що дивлюся в дзеркало і більше не можу сказати, де закінчується він і починаюся я. Якщо ви читаєте ці сторінки, значить я нарешті наважилася сказати правду. Не ту правду, яку почує суд. Не ту, про яку напишуть журналісти. І не ту, яку переповідатимуть люди, що ніколи мене не знали. Це правда, яку роками знала лише я. Мене звати Еліза Корецька. Колись я була дівчиною, яка мріяла стати адвокаткою. Я вірила, що закон здатний захистити кожного. Що справедливість завжди знайде дорогу. Що добро перемагає зло. Тоді я ще не знала, що існують люди, для яких закон — лише аркуш паперу. І чоловік, якого я покохаю, був одним із них. Ви назвете його злочинцем.  І, можливо, матимете рацію. Але ця історія не про нього. Вона про мене. Про те, як людина, яка не могла дивитися на чужий біль, навчилася жити поруч із насильством. Про те, як страх поступово стає звичкою. Як любов починає виправдовувати те, що раніше здавалося неприйнятним. Як одного дня ти перестаєш помічати межу між правильним і необхідним. Я не народилася жорстокою. Я не прокинулася одного ранку з бажанням завдати комусь болю. Кожне моє рішення мало причину. Кожен мій гріх мав ціну. І за кожен із них мені довелося заплатити. Ви можете засудити мене. Можете зненавидіти. Можете закрити цю книгу просто зараз. Я не проситиму про співчуття. Бо сповідь — це не прохання про прощення. Це сміливість більше не брехати. Я розповім вам усе. Про перше кохання. Про першу кров. Про першу смерть. Про чоловіка, заради якого я була готова втратити себе. Про дітей, заради яких я була готова втратити весь світ. І коли ви дочитаєте до останньої сторінки, я поставлю вам лише одне запитання. Не «Чи була я винна?» А зовсім інше.

Чи впевнені ви, що, проживши моє життя, вчинили б інакше?