Велич жіночої краси

Буває кохання, коли фізичне єднання перестає бути чимось відокремленим од злетів душевної спорідненості. Коли тіла і душі стають наче одним цілісним світлом, що ллється за межі найбільш витончених і відданих одне одному почуттів. Так було у нас із Наталкою. Вона дуже часто немов дихала бажанням. Її тіло було ніби обліплене метеликами палаючих почуттів. Вони були повсюди - під склепінням сяючого од щастя неба, над нескінченною морською гладдю найніжніших дотиків. Це була справжня велич жіночої краси, для якої врода і спокусливість були такі ж природні і неподільні, як світанок є невіддільним од тепла липневого ранку. Вона немов стала видноколом усіх моїх надій і сподівань. 
Ось вже півроку, як ми жили з Наталкою разом у мене в квартирі - щасливі, вільні од усіх і усього, насолоджуючись лише одне одним. Вечорами ми їздили працювати до мене на невеличку фірму, що розташовувалася в одному Палаці культури. Тут у мене була власна дискотека, де тричі на тиждень збиралася молодь - танці, знайомства, різні конкурси, призи, словом - веселощі. Зала вміщала до 250 чоловік і вона майже ніколи не була напівзаповненою, навпаки, клієнтів, часом, ставало аж надміру. Були в мене тут і інші види діяльності, зокрема, відеозапис і супровід весіль, здача в оренду і ремонт різної техніки та інше всяччя, що приносило загалом непоганий дохід. Працювали 10-15 хлопців, яких я найчастіше відбирав особисто, хоча інколи їх приводив до мене хтось із вже давно працюючих. Наша компанія була доволі дружною і веселою, я був керівником і моє слово зазвичай не обговорювалося, а, навпаки, залюбки виконувалося - без примусу, весело і невимушено, ніби ми усі разом танцювали якийсь запальний танок із щирими усмішками на молодих устах...