3

Я розуміла, що йти в поліцію – це зіграти в рулетку. Наша система надто слабка, а Валентин надто хитрий. Він знайде адвокатів, заплутає слідчих, а якщо й сяде, то ненадовго. А коли вийде, то я стану його черговим “екземпляром”. Мені потрібен був вирок, який не передбачав апеляцій. І я вигадала ідеальний фінал для його історії.

Я підготувала все до дрібниць. Під приводом святкування Дня закоханих я запросила його на стару батьківську дачу за містом. Взимку там було абсолютно порожньо й тихо.

Щоб приспати його спостережливість, я зіграла на його фантазіях. Він хотів романтику – він її отримав. Я прикрасила кімнату так, ніби там попрацював сам бісів Купідон. М’яке світло свічок, гірлянди, романтична музика, розкішні страви з найкращого ресторану. Це була вишукана, дещо інфантильна декорація в стилі Дня закоханих, і саме ті штампи, які я колись так жорстоко висміювала.

Коли Валентин переступив поріг, він застиг від подиву. У його очах спалахнув справжній вогник захоплення. Він дивився на стіл, на свічки, на мене у вечірній сукні – і не вірив власним очам. Його багаторічний план, як він вважав, нарешті спрацював: крига в серці суворої письменниці “розтопилася”.

– Віруню... – тихо мовив він, і його голос здригнувся від щирого зворушення. – Це... це просто неймовірно.

– Ти стільки зробив для мене, Валентине, – посміхнулася я, подаючи йому кришталевий келих, наповнений густим червоним вином. У його порції вже розчинилася смертельна доза мишачої отрути. – Я просто зрозуміла, як довго опиралася очевидному.

Я підняла свій келих, дивлячись йому прямо в очі, так само глибоко й ніжно, як він дивився на мене всі ці роки.

– За нас. I за те, що ти нарешті переміг. Я кохаю тебе, Валентине.

Він розчулено зітхнув, повністю втративши свій контроль. Людина, яка прорахувала десятки чужих доль, спіткнулася об власне марнославство. Нічого не підозрюючи, мій “несвятий” Валентин випив вино залпом…