9

Пропозиція Віри стала для мене тим самим вирішальним рубіконом. Спочатку я намагався суміщати: вдень продавав техніку і відповідав на дзвінки корпоративних клієнтів, а вечорами й ночами вичитував видавничі договори, планував логістику презентаційних турів і вибивав для Віри кращі відсотки від продажів кожної книжки.

Проте моя присутність у її справах дала вибуховий ефект. Завдяки моїй прагматичності, безкомпромісному веденню переговорів і спланованій рекламній стратегії продажі її книжок стрімко пішли вгору. Нові наклади “Сповідей” розходилися за лічені тижні, а видавництва самі ставали в чергу, аби викупити права на її майбутні рукописи.

За кілька років такої моєї бурхливої діяльності роботи стало стільки, що я більше не міг розриватися між двома світами. Продаж LCD-телевізорів і ноутбуків дав мені потрібне загартування й повернув впевненість у власних силах, але тепер я бачив перед собою куди масштабнішу ціль. Я прагнув бути єдиним двигуном, який просуває вгору успішну та неординарну письменницю Віру Темну. Я хотів стати її Всесвітом.

Навесні 2015 року я остаточно написав заяву про звільнення з торговельної компанії. З того моменту я повністю присвятив себе кар’єрі коханої. Я став для Віри усім: від особистого агента й юриста до продюсера та прес-секретаря. Я розпланував для неї масштабний Всеукраїнський тур, домовлявся про найкращі зали в найбільших містах, контролював кожну інтерв’ю-локацію, стежив за тим, щоб у готельних номерах завжди панувала тиша, а на робочому столі стояла її улюблена кава.

Я закрив її від усього побутового та фінансового хаосу. Віра отримала бажане – абсолютну свободу творити, ні про що не хвилюючись. А я нарешті отримав Віру.

Наш побут виглядав ідеально. Проте глибоко всередині мене все ще жив той самий спостерігач, який не міг повністю відмовитися від своєї сутності. Я заввів окремий, чорний шкіряний зошит, присвячений виключно моїй коханій.

Нові розділи я дописую сюди потайки. Та й лише в ті рідкісні дні, коли Віра виїжджає до столиці на нагородження, приватні зустрічі з видавцями чи ефіри, де моя присутність необов’язкова. Коли за Вірою зачиняються вхідні двері, я дістаю зі схованки ключик, відмикаю ящик письмового столу й витягую цей зошит.

Це мій єдиний місток із минулим. Лише тут я можу бути справжнім на всі сто. Пишу не лише про мою неповторну письменницю, яка й надихнула мене колись почати писати. Я ще й дещо дописую у попередні зошити, якщо раптом згадую якусь важливу деталь чи діалог. Іноді я й свою колекцію витягаю і потайки від Віри милуюся нею. Все ж, як-не-як, це одне з моїх досягнень.

Іноді тваринні інстинкти в мені прокидаються, і хочеться знову почати полювати на якусь чергову жертву для поповнення мого “пантеону”. Та страх втратити Віру сильніший за цей потяг. Я щиро кохаю її й роблю усе для її щастя та успіху.

Ось і сьогодні, через десять років після нашого першого побачення вона здивувала мене тим, що запросила на РОМАНТИЧНЕ ПОБАЧЕННЯ! Подробиць, правда, не розголошувала, але для неї це надзвичайний прогрес! Мені весь час здавалося, що за романтику у стосунках відповідаю я. А Віруня дозволяє мене себе любити. Виходить, і я можу іноді помилятися. Сподіваюся, що сюрприз мені сподобається. Ні, навіть не так. Він мені точно сподобається! Дочекатися б вечора!