10

Я змусив Галю сховати каблучку. Переконав її, що так буде краще: мовляв, носи її на ланцюжку під одягом або тримай у скриньці, поки ми не виберемо ідеальний момент, щоб приголомшити твоїх батьків. Наївна дівчинка слухняно погодилася, засліплена безмежною довірою до мене.

Тепер усе змінилося. Отримавши статус “нареченого”, я відкрив у ній абсолютно нові грані. Щоранку вона йшла у свій сільмаг, а щойно робочий день доходив кінця – стрімголов бігла на околицю села, до моєї хати. Ми зачиняли важкі дерев'яні двері на засув, щільно завішували фіранки від прискіпливих сусідських очей і повністю віддавалися одне одному.

Галя відкрилася по-новому, як жінка. Мене навіть дивував такий контраст. Скромна, тиха дівчинка з довгою косою, яка ще вчора шарілася від випадкового погляду, тепер без жодного сорому ходила моєю хатою абсолютно оголеною. Вона виявилася палкою, ненаситною й дивовижно охочою до будь-яких моїх експериментів у ліжку. Але попри всю пристрасть, найбільше її збуджувало інше – розмови. Прямо під час близькості чи одразу після неї вона обожнювала слухати мої вигадки про наше майбутнє. Мої “фантазії” про спільну велику хату, про трьох діточок і про її шкільний хор діяли на неї сильніше за будь-які пестощі.

Проте Галя стала занадто необережною. Вона проводила зі мною кожну вільну хвилину, геть забувши про пильність. І рідні почали бити на сполох. Якщо батьків мені й вдалося причарувати своїми палкими промовами про чудову доньку, то Влад у мої казочки не вірив. Такі люди більше довіряють фактам, а не солодким промовам.

Тому одного дня, скориставшись моментом, коли сестри не було вдома, він заліз до її кімнати й знайшов під подушкою особистий щоденник. Влад прочитав усе: і про наші таємні заручини, і про найдрібніші, відверті інтимні подробиці нашого життя, які Галя з дівочим захватом описувала на сторінках. А захована у скринці каблучка остаточно розставила усі крапки над “і”.

Наступного дня, коли Галя пішла на зміну в магазин, біля моїх воріт різко загальмувала машина Влада. Він навіть не став чекати, поки я відчиню двері, а щодуху штовхнув їх ногою, та так, що вирвав їх із петель. А потім стрімголов влетів у вітальню, червоний від люті.

— Ах ти ж гнида міська! — заревів він, підлітаючи до мене і з силою штовхаючи в груди так, що я ледь утримався на ногах. — Я ж тебе попереджав! Я ж тобі, тварюко, в очі дивився, а ти мені про повагу співав?!

Я миттєво зібрався, натягаючи маску подиву на обличчя. — Владе, заспокойся. Що сталося? Чому ти кричиш?

— Що сталося?! Я все знаю! Про заручини ваші тайні, про те, що ти з нею тут виробляєш у ліжку! Ти їй навішав лапші, заліз їй у труси і думаєш, що на коні?! 

– Звідки у тебе така інформація? – невинно кліпав я очима.

– Прочитав у її особистому щоденнику, так що ти давай тут, не відбріхуйся. Докази залізні! Кажи правду, ти вирішив зганьбити мою сестру на все село?!

— Я не збирався її ганьбити, — намагався я його заспокоїти. — Я кохаю твою сестру. І обручку я їй подарував, бо мої наміри серйозні. А те, що ми тримали це в таємниці — то наше особисте право. Ти не мав права лізти в її речі.

— Стули пельку! — Влад замахнувся, але в останній момент стримав кулак, важко дихаючи мені прямо в обличчя. — Мені плювати на твою балаканину. Послухай мене сюди, ти, міський мачо. Я батькам поки нічого не казав, пожалів матір, у неї серце слабке. Але слухай сюди. У тебе є рівно тиждень. Сім днів, Валентине. Щоб ти взяв ноги в руки, прийшов до нашої хати і офіційно по-людськи попросив руки і серця Галі. І щоб восени було весілля, як положено.

Він ткнув мені пальцем у груди, важко дихаючи. 

— Якщо за тиждень ти цього не зробиш — я з тебе шкуру живцем здеру. Я особисто закопаю тебе в тій лісосмузі, і ніхто твоїх кісток не знайде. Ти мене почув?!

— Я почув тебе, Владе, — спокійно відповів я, не відводячи очей. — Буде так, як ти кажеш.

Влад ще раз окинув мене сповненим зневаги поглядом, плюнув на підлогу і різко розвернувся. За хвилину на вулиці знову заревів мотор його машини.

Я залишився стояти посеред кімнати. Ультиматум. Весілля восени. Офіційне сватання. Яка маячня! Мені не потрібен був цей шлюб, мені не потрібні були ці родичі. Лише Галя та її гаряче юне серце. 

А тут ти, Владе, зі своїми погрозами… Ти ж навіть не розумієш, з ким зв’язався! Не треба було лізти, куди не слід. А зараз вже пізно. Пізно для тебе. Адже ти щойно власноруч підписав собі вирок…