9

Після тієї ночі я зрозумів, що хочу володіти Галею цілком та повністю. Я хотів стати її першим чоловіком, адже вона була ще незайманою. Галя сама якось проговорилася про це під час наших довгих розмов біля річки, що ще ніколи не була в інтимних стосунках і береже себе для шлюбу. З тих пір я не міг думати ні про що інше.

Проте виникли певні труднощі. Я намагався заманити її до своєї хати під різними приводами, але суворі батьки та пильний брат ніколи не пускали Галю гуляти на всю ніч, а вдень вона працювала в сільмазі. До того ж, й сама вона щоразу виставляла невидимі кордони, коли мої руки заходили трохи далі дозволеного. Галя постійно повторювала, що ще не готова, що хоче бути лише з одним чоловіком і обов’язково після весілля.

Одружуватися на Галі я, звісно, не збирався. Сільський побут і родина з трьома дітьми були частиною її наївних мрій, але аж ніяк не моїх планів. Водночас мої чоловічі потреби давали про себе знати дедалі частіше, а тривале утримання починало дратувати. Треба було щось робити. І тоді я вирішив таки освідчитися. Але зробити це так, щоб ці “заручини” залишилися нашою маленькою таємницею. Це мало приспати її пильність і прибрати останній психологічний бар’єр перед тим, як остаточно мені віддатися.

Нагоди не довелося чекати довго. В один із її вихідних, коли червневе сонце щедро дарувало своє тепло, я запросив Галю на пікнік. Ми пішли далеко за село, туди, де Гірський Тікич робив крутий вигин, ховаючись за високим очеретом від сторонніх очей.

Я розстелив на шовковистій траві ковдру, виставив заздалегідь куплені фрукти, солодощі та пляшку хорошого вина. Галя виглядала неймовірно щасливою. Вона сміялася, підставляючи обличчя теплому вітру, і з кожним ковтком алкоголю ставала дедалі розслабленішою. Я розважав її красивими словами про наше спільне майбутнє, про те, як ми перебудуємо мою хату, як вона відкриє свій дитячий хор, і як вечорами ми сидітимемо на цьому самому березі. Вона слухала мене, затамувавши подих, повністю розчиняючись у цій солодкій фантазії.

Діяти потрібно було тут і зараз, поки вона втратила пильність. Тож я, зображаючи неймовірне хвилювання, тремтячими руками витягнув з кишені маленьку коробочку з простою, але витонченою каблучкою, яку купив на барахолці у Жашкові за смішні гроші (адже це була звичайна біжутерія), і став на одне коліно прямо на траві.

— Галю, я не уявляю свого життя без тебе, — промовив я палко. — Ти змінила мене. Ти – мій промінчик світла у цьому царстві пітьми. Ти – моя доля. Моя єдина. Я шукав тебе усе життя і нарешті знайшов. Зробиш мені таку честь і станеш моєю дружиною?

У Галі перехопило дихання, а на очах забриніли сльози безмежного щастя. Дитяча наївність… Вона гаряче закивала, не в змозі вимовити ні слова від емоцій, і я повільно одягнув обручку на її безіменний палець.

— Тільки давай домовимося, люба, — я м'яко притиснув її до себе, гладячи по спині. — Поки що не варто ні з ким ділитися цією новиною. Твій батько і Влад почнуть одразу планувати гучне весілля, приїдуть родичі, почнеться цей сільський гармидер... А я хочу, щоб цей момент був тільки нашим. Сховаємо це від усього світу хоча б на якийсь час, добре? Хоча б до кінця літа? Нехай це буде нашою маленькою таємницею.

Засліплена щастям і коханням, Галя була готова погодитися на все що завгодно. Вона слухняно кивнула і впевнена в тому, що її майбутнє визначене, а перед нею стоїть її законний наречений, вона на радощах віддалася мені прямо там, на теплій траві біля річки, під тихий шелест очерету.

Коли все закінчилося, вона довірливо заснула на моєму плечі, міцно притискаючи до себе руку з новою каблучкою. Я ж лежав горілиць, дивився на безхмарне літнє небо і не відчував нічого, окрім втоми та полегшення. Життя в селі ставало дедалі цікавішим. Хоч я і не збирався тут затримуватися надовго.