4

Наступного вечора, коли сутінки вже щільно огорнули околицю села, а в моїй грубі затишно потріскували дрова, у двері впевнено постукали. На порозі стояв високий, кремезний хлопець у робочій куртці – копія Галини, тільки з мужніми, обвітреними рисами обличчя та чіпким, господарським поглядом.

– Здоров був. Я Владислав, Галин брат, – басовито представився він, протягуючи мені міцну, мозолисту долоню. – Сестра казала, ти тут хату баби Ганни рішив підлатати. Пропустиш глянути?

– Привіт. Заходь, звісно, – я відступив, пропускаючи гостя всередину.

Влад не став гаяти часу на пусті балачки. Він повільно пройшовся кімнатами, раз по раз простукуючи стіни, заглядаючи за грубу та прискіпливо вивчаючи стелю у вітальні й спальні. Потім попросив драбину і заліз на дах, щоб подивитися що до чого. Його професійний погляд помічав найменші дрібниці.

– Ну, що я тобі скажу, Валентине, – зітхнув Влад, спираючись на одвірок. – Масштаб тут солідний. З хорошого – фундамент міцний, хата не попливла. Але з дахом біда. Крокви ще постоять, а от шифер у трьох місцях точно треба міняти. Стіни зсередини треба зачищати від старої штукатурки й перетирати заново, бо грибок піде. Ну й підлогу в кухні я б перестелив.

– І де все це добро зараз простіше дістати? – запитав я, наливаючи нам у кухні гарячого чаю.

– У Жашкові на базах не бери – там ціни для приїжджих крутять, – мовив Влад. – Я тобі дам контакти однієї бази під Уманню, вони напряму з виробництва возять. Скажеш, що від мене – зроблять знижку і з доставкою попутною машиною поможуть. Цього тижня я якраз вільніший, у мене хлопці об’єкт здали. Можу підсобити з дахом і стінами. Візьму недорого, по-сусідськи. Самому тобі тут до літа колупатися.

Я на мить задумався. Допомога прораба значно пришвидшила б справу, але зайві очі в цій хаті, де мені ще потрібно було облаштовувати свій побут і ховати власні таємниці, мені заважали. Контроль мав залишатися виключно в моїх руках.

– Дякую, Владе, за підказку щодо бази – це справді виручить, – спокійно відповів я. – Але з ремонтом я, мабуть, поки спробую сам розібратися. Мені зараз якраз треба чимось зайняти руки й голову, побути в тиші. Якщо вже зовсім притисне – тоді обов’язково наберу тебе. Номер телефона даси?

– Звісно, звісно, – пробурмотів Влад, дістаючи з кишені мобільний.

Обмінявшись контактами, ми знову потисли один одному руки і мій новий знайомий попрямував до виходу. Але раптом зупинився перед дверима і обернувся до мене.

– Чуєш, Валентине… – Влад засунув руки в кишені й подивився мені прямо в очі. – Я на рахунок Галі. Вона в мене дівчина хороша, добра. Та й наївна ще, життя не бачила. Стосунків з хлопцями у неї серйозних ніколи не було, вона в нас як квіточка теплична. Учора прибігла з магазину – щоки горять, очі світяться, тільки й балачок, що про Володькового сина з міста. Я по її емоціях одразу зрозумів, що ти їй сподобався.

Він зробив коротку паузу, підходячи на крок ближче.

– Якщо в тебе це так, міська розвага від нудьги, і нічого взаємного немає – я тебе по-людськи прошу: не лізь до неї. Не пар їй мізки й не ображай. За сестру я з будь-кого душу витрушу, зрозумів?

Я витримав його погляд, не змигнувши й оком. На моєму обличчі відобразилася абсолютна, кришталева щирість.

– Розумію тебе, Владе. Ти хороший брат, – м’яко відповів я. – Але ти не переживай. Я приїхав у Бузівку зовсім не для того, щоб крутити романи з місцевими дівчатами. У мене повно своєї роботи з цією хатою, і в моїх планах точно немає пункту ображати твою сестру. Галя – прекрасна дівчина, і я поважаю вас обох.

Влад кілька секунд вдивлявся в моє обличчя, намагаючись знайти фальш, але я вмів носити свої маски бездоганно. Нарешті він полегшено зітхнув і кивнув.

– Ну, от і добре. Значить, домовилися. Бувай, в разі чого – дзвони.

Він вийшов, і важкі дерев’яні двері зачинилися. Я повернувся до кімнати, сів на стілець біля вікна і сам до себе посміхнувся.

«Не лізь до неї. Не ображай». Ох, Владе, ти навіть не уявляєш, яку дурість зараз зробив. Братські заборони завжди діють в один і той самий спосіб. Тепер Галина перетворилася для мене на той самий класичний, солодкий заборонений плід. 

Попередження Влада лише підкинули дров у мій внутрішній вогонь і розпалили азарт. Вона була чистою, наївною і я їй вже подобався. Мені це на руку. А те, що навколо неї виставили охорону, робило майбутню ліквідацію цього захисту ще більш захопливою. Я просто мусив її добитися. Чого б це мені не коштувало…