4

Минув тиждень після тієї ночі, але вона не виходила в мене з голови. Думки про Валерію не полишали мене навіть у ті рідкісні години, коли клуб поринав у тишу, а місто ще не встигало прокинутися. Усі її рухи, той холодний погляд, усмішка після конфлікту – все це прокручувалося в моїй пам’яті знову і знову. Це вже було схоже на одержимість. Я розумів, що більше не хочу просто спостерігати. Чекання починало дратувати, і я вирішив, що з мене досить цих мовчанок. Я маю підійти до Валерії, коли вона буде сама, і просто почати розмову. 

Зміна тієї ночі закінчилася, як зазвичай, пізно. Люди розійшлися, музика стихла, а я поспішно закрив клуб і роззирнувся. Валерія якраз прощалася з дівчатами. Я вирішив йти слідом за нею, намагаючись триматися на відстані, щоб не виглядати нав’язливим. А вона йшла попереду, впевнено, не озираючись. В її поставі була якась дивна впевненість у власній недоторканності. Дуже дивно для дівчини, яка самотньо крокує темною вулицею. Я подумки налаштовував себе на подальшу розмову і пришвидшив ходу.

Та щойно зібрався покликати її, як раптом тишу розірвав звук двигуна. Слідом за звуком двигуна з-за рогу з’явився мотоцикл, і плавно зупинився просто поруч із Валерією. Я на мить завмер, а потім інстинктивно заховався за ріг дому, намагаючись розгледіти незнайомця. Та водій не зняв шолома – темне скло повністю ховало обличчя, та й силует губився за широкою байкерською курткою. Валерія посміхнулася йому, дістала з багажника другий шолом, спокійно одягла його, і не сказавши ні слова, сіла позаду. 

Зі своєї схованки в сутінках я бачив,  як вона пригортається до його спини, обхоплює руками його торс, як мотоцикл зривається з місця і розчиняється в нічній темряві, залишаючи після себе тільки дратівливий звук мотора. Я пошепки вилаявся. В мені кипіла сотня емоцій. Ревнощі. Роздратування. І відчуття, що я помилився, вирішивши, що можу просто так увійти в її світ. Я раптом чітко усвідомив, наскільки мало я про неї знаю, попри всі свої спостереження, здогадки та плітки її колег. Звісно ж, у неї було життя поза клубом, зв’язки, таємниці. ІНШИЙ. Знову хтось хоче поцупити у мене дівчину. Ну що ж, це не вперше…

Хіба це колись мене зупиняло? Дратувало – так, але не зупиняло! Навпаки, це лише сильніше мене зачепило. Бо тепер вона стала ще недосяжнішою. Ще загадковішою. І, що найнестерпніше – ще бажанішою. Я повільно видихнув, дивлячись у темряву, куди зник мотоцикл, і вперше за довгий час відчув справжній азарт. З Анастасією я настільки розслабився, що й забув як це, коли тобі не підкоряються. Мій “Чорний Ангел” щодня ставав для мене все загадковішим…