2

Чекати довелося понад двадцять, але одразу було помітно, що Анастасія постаралася. Свіжий мейкап, чорна шубка, мініспідниця та чобітки на підборах. Вона намагалася справити на мене враження. І я це оцінив. Весь вечір був галантним кавалером: відчинив перед нею двері кав’ярні, допоміг зняти верхній одяг, підсунув стілець. У виборі страв я теж покладався на її вподобання.

– Таких як ти хлопців мало у нас на потоці, – кліпала Настя нафарбованими віями.

– Або ж ти просто не даєш іншим шансу наблизитися, – підігравав їй я, хоча думав діаметрально протилежне.

– Лише обраним, – усмішка у відповідь.

Я прийняв правила гри. Після довгої боротьби за серце Валентини хотілося просто розслабитися з такою, як Анастасія. Легковажною, простою, нецікавою. Хоча, ні. Плюс у неї все ж був – зовні вона так нагадувала мою колишню…

– То чому ж така чарівна дівчина й досі сама? – запитав я улесливо. – Чекаєш на когось особливого?

– Можливо, – знову грається. – А що у тебе є хтось на прикметі?

– Ну не знаю, – вдаю, що щось обдумую, – а чим я поганий?

– А хто сказав, що ти поганий? Просто зайнятий був. Ще й моєю подругою.

– А зараз, коли вона мене кинула, і моє серце вільне?

– А воно вільне? – трепет у голосі видавав відверту зацікавленість.

– Звісно, гірко усвідомлювати, що те, що Валя мені вчора  наговорила, виявилося правдою. Але наші стосунки погіршилися вже давно. Думаю, ми обоє шукали якогось виходу.

– І знайшли?

– Я тримати нікого не збирався і не збираюся. Вирішила почати нове життя – можу лише побажати їй успіхів. А я рухатимуся далі. Інше питання, чи сам? Це вже залежатиме від тебе.

– Від мене?? – знову здивований погляд.

– Анастасіє, ти мені завжди подобалася, – брехав і не червонів. – Але моя вірність не дозволяла мені задивлятися на подругу власної дівчини. А зараз мене ніщо не стримує. Так що, якщо твоє серце вільне можемо спробувати спілкуватися частіше. Стати гарними друзями…

– Лише друзями? – розчаровано надула губки.

– На щось інше, не знаю, чи можу претендувати…

– Можеш… – видихнула. Яка ж нетерпляча!

– Чудово, – я загадково усміхнувся, залишаючи її гадати, що ж зараз робиться у моїй голові. – Ну що, нам час йти. Потрібно ще до пар підготуватися.

– Так, так, вчити багато, – Настя зазбиралася додому. Мене вона вела за собою.

За конспекти ми в той вечір так і не сідали. Ще на порозі вона припала до моїх губ. Я не очікував такого у перше ж побачення. Але прийняв виклик. Поцілунок, довгий та пристрасний, змусив мене думати й про продовження. Я зняв з неї одяг – і вона не чинила жодного опору. Навпаки, допомагала мені з застібками на її мереживному бюстгальтері, паралельно розстібаючи мою сорочку. Я взяв її на руки й поклав на ліжко. Валине ліжко. Її образ постав перед моїми очима. Настя, здається, і не помітила цього – вона була занадто збудженою. Та і я теж. Тому кохався з нею, віддаючи всього себе, уявляючи на її місці мою Валентину. Саме в цю першу ніч я вирішив, що Анастасія стане моїми ліками. Від розбитого серця, самотності та минулих стосунків. Вона не змусить мене забути про колишню, але буде її новим уособленням.