8

Тож тепер я знав, де працює мій суперник. Варто лише прослідкувати за ним після роботи і – вуаля! – мені стане відомим його місце проживання. А далі… А що далі? Пояснити йому, що чіплятися до чужих дівчат і писати їм любовні листи – недобре! Залякати – але без летальних наслідків. І провернути все так, щоб у разі чого, мене до цієї історії не приплели. Не вистачало ще втратити свою кохану через це непорозуміння! Тому діяти треба обережно. Обміркувати все, підготуватися. І, найголовніше, відвести від себе будь-яку підозру.

План готував два тижні. По-перше, прослідкував за Олександром до самого дому, і тепер мені відома була його адреса – будинок і квартира. Далі мені потрібно було алібі. Найкращий варіант – поїхати з міста. Тому запросив Валю на два дні погуляти по Умані, та відвідати відомий дендропарк «Софіївку». Зняв номер у готелі біля автовокзалу. Вдома взяв мамині сильнодійні пігулки від безсоння. Заправив свою стареньку «Тойоту» і ми поїхали з міста. Вдосталь нагулявшись та нафотографувавшись у парку, повечеряли в одному з ресторанчиків і лягли спати. Валентина знову наполягла на номері з двома ліжками. Віддатися мені вона ще не була готова. Та й я ні до чого її не примушував. Хотів не лише її тіло, а і її душу. Всю її, без залишку.

Коли Валя заснула (пігулки допомогли), я тихенько вийшов із кімнати та побіг до парковки, де залишив свою машину. Гнав по трасі настільки швидко, враховуючи якість покриття, наскільки міг. У Черкасах був за півтори години. Пройшло ще двадцять хвилин, як я дістався будинку Олександра. Перший поверх п’ятиповерхівки, кутова квартира. Світло у вікнах вже не горіло. Та й мало хто в цей час не спав. Тому шанс, що мене буде помічено кимось із сусідів, був мізерним. Я підкрався до підвіконня. Власник жодної активності не проявляв. Спить і це добре. Залишалася диверсія. Стара просочена керосином і підпалена ганчірка мала зробити свою справу.

Дістатися підвіконня було не складно,  справою кількох секунд. Металеві решітки стали ідеальною драбиною. Підтягнувся пару раз і я вже на карнизі. На щастя, кватирка виявилася не замкненою. Одне клацання запальничкою – й імпровізована палаюча куля полетіла на підлогу кухні. Вогонь миттєво вчепився в кухонний килимок і поповз угору легкими фіранками.

Чекати на результат мого вчинку я звісно не став. Для чого? Краще забратися звідти швидше, щоб ніхто мене не помітив. Що я і зробив. До Валентини повертався окрилений успіхом проведеної «операції». Гнати машину назад я не став. За дві години знову був у готельному номері, завчасно попередивши нічного портьє, щоб не обмовився про моє відлучення. Звичайно, довелося щедро дати йому «на чай», але економія у цій ситуації була недоречною.

Коли Валентина прокинулася зранку, я ще мирно спав на своєму ліжку. Що ж, думав, цю битву виграв Валентин, а не Олександр. Як же я помилявся…