Глава 3. Порожня колиска та мамині акції

Наша елітна квартира в центрі продовжувала нагадувати розкішний склеп. Марк купував дорогі годинники та обговорював інвестиції, але у ванній все так само пів року монотонно капав кран, нагадуючи мені про кожну змарновану хвилину мого життя.

Поки на порозі не з'явилася вона — Клавдія Петрівна. Мати Марка проходила кімнатами, обережно підібравши поли дорогого пальта, ніби боячись забруднитися об наш побут, який вона сама ж допомагала створювати своїми порадами про "економію".

— Ремонт — справа рук господаря, — кидала вона, дивлячись повз мене прямо в очі синові. — А якщо господар лише в справах молодець, то й спадкоємців у нього не буде. Скільки ви разом, а в колисці порожньо? Може, Марія... ну, ти розумієш, синку. Хвороблива вона якась. Кома та, знову ж таки...

Її слова входили під шкіру глибше за будь-які голки. Вона знала про "повільні сперматозоїди" сина — Марк витратив цілий статок у закритій клініці, щоб почути цей діагноз. Але винною за сценарієм мала бути я.

— Сходи до лікаря, Маріє, — відрізав Марк увечері, не відриваючись від фінансових звітів. — Тільки в районну поліклініку, там безкоштовно. Не бачу сенсу платити приватним лікарям за твої вигадки про втому. Мама права: нам потрібен спадкоємець, а не твої постійні скарги.

Ольга, яка дізналася про це наступного дня, ледь не розбила чашку з чаєм. — Він платить за обід у ресторані більше, ніж коштує прийом у нормального гінеколога! — вигукнула вона. — Маріє, він просто дресирує тебе. Він хоче, щоб ти відчувала себе дефектною річчю, яку він милостиво тримає у своєму порожньому домі.

Я нічого не відповіла. Я пішла в ту чергу. Стояла годинами під кабінетами, відчуваючи себе "не такою", "бракованою", "порожньою". Поки Марк доводив "економію".

Поки Марк доводив усьому світу свою силу, я на колінах вимолювала у долі право на дитину, щоб просто отримати дозвіл... бути його дружиною