Розділ 11.Паперовий затвор та залізна голка.

Ранок над міською лікарнею Джексон-Гоул висів важким, сірим саваном з морозяного туману. Двоповерховий цегляний корпус шпиталю, збудований ще в п'ятдесятих роках, виглядав зношеним і похмурим: руді патьоки від заіржавілих водостоків в'їлися в цеглу, а на високих вузьких вікнах підвального поверху намерзли дебелі крижані нарости, схожі на загнуті ікла.Евелін Вейнс заглушила мотор свого Ford Explorer біля службового входу до підвалу, де розташовувалася приймальна зона моргу.
Вона не спала більшу частину ночі. Очі пекли від тютюнового диму та сухих випарників мотельного конвектора, але всередині неї працював той самий холодний, розрахований механізм, який завжди вмикався під час жорстких допитів. Вона знала: якщо не примусить Дойла офіційно задокументувати сліди удушення та отруєння прямо зараз, шериф Бредлі вже до вечора доможеться вивезення тіла Майї Картер за межі округу — на спалення чи в приватний крематорій у Шаєнні.Вейнс штовхнула важкі металеві двері підвалу.Запах не змінився: той самий їдкий хлор, гнилий формалін і солодкувата, нудотна нотка зів'ялого білка, перемішана з перегаром. По коридору гуляв протяг, примушуючи тьмяні люмінесцентні лампи під стелею жалібно тріщати та миготіти.
За металевим столом у своєму кабінеті сидів доктор Дойл.Вигляд патологоанатома був жахливим: очі набрякли, сива борода була розпатлана й заплямована крихтами від сухого печива, а тремтячі руки намагалися застебнути ґудзики на брудному халаті. На кутку столу стояла та сама склянка з прозорим, смердючим джином, а поруч лежала розгорнута тека з офіційними бланками експертиз штату Вайомінг.
Коли двері грюкнули, Дойл здригнувся всім тілом, випустивши олівець із рук.
 

— Ти... ти знову тут, — прохрипів він, панічно шукаючи очима свій окуляри на столі. — Я ж тобі все сказав, Вейнс! Мені не можна... шериф Бредлі вже двічі дзвонив із самого ранку! Він вимагає віддати тіло дівчини під його особистий рапорт до полудня!
 

Вейнс підійшла до столу повільно, карбуючи кожен крок. Вона не стала знімати пальто, лише розстебнула його нижній ґудзик, щоб дати вільний доступ до кобури.
 

— Заткнися, Дойл, і слухай мене уважно, — її голос звучав без жодного підвищення тону, але в ньому панував такий залізний тиск, що старий лікар мимоволі втиснувся у спинку свого провислого крісла.
 

Вона витягла з кишені два аркуші цупкого федерального паперу зі стандартними штампами Денверського офісу ФБР і з глухим стуком поклала їх прямо поверх його журналів.
 

— Це бланк офіційного розширеного патологоанатомічного висновку за федеральною формою №8-B, — проговорила Вейнс, нахиляючись над столом і впираючись у нього стиснутими в кулаки долонями. — Ти заповниш його прямо зараз. Власними руками.
 

Дойл затрусився, його товсті губи затремтіли від жаху.
 

— Я не можу! Ти розумієш, що ти від мене вимагаєш?! Якщо я підпишу звіт про удушення та ксилазин у крові... Бредлі знищить мене! Він анулює мою ліцензію, він вижене мене на вулицю, він... він зробить так, що я здохну в цьому підвалі!
 

— Бредлі — корумпований труп, Дойл. Просто він про це ще не знає, — Вейнс витягла з внутрішньої кишені свою важку металеву ручку Parker і сунула її в тремтячі пальці патологоанатома. — А от якщо ти зараз відмовишся підписати цей папір... я особисто заарештую тебе за статтею 1502 Кримінального кодексу США: приховування доказів у справі про серійні насильницькі злочини та співучасть у вбивстві з обтяжуючими обставинами.
 

Дойл затамував подих. Його очі за товстими лінзами окулярів розширилися до меж людського страху.
 

— Співучасть?.. Я нікого не вбивав! Я просто... я просто боюся!
 

— Мені байдуже, чого ти боїшся, докторе, — Вейнс тицьнула пальцем у графу «Причина смерті». — Ти зараз пишаєш чіткий медичний діагноз: механічна асфіксія внаслідок здавлення органів шиї елементами жорсткого захоплення, злам під'язикового хряща, наявність токсичного препарату групи ветеринарних анестетиків у біоматеріалі.
 

— Він не пропустить цього висновку... — зашепотів Дойл, заливаючись гарячим потом. — Бредлі вимагає первинний протокол про «падіння з висоти»!
 

— Бредлі отримає копию цього висновку лише тоді, коли цей документ уже буде зареєстрований у центральній базі даних ФБР у Денвері, — Вейнс дістала свій цивільний планшет і поклала його поруч із паперами. — Я сканую підписаний бланк за п'ять секунд і відправляю його прямо на стіл заступнику директора Коулману. Після цього жоден шериф у Вайомінгу не зможе переписати цю справу на «нещасний випадок». Якщо тіло зникне з моргу — відповідати буде особисто Бредлі за федеральним ордером.
 

Дойл дивився на ручку у своїх пальцях, потім на підписаний федеральний бланк, а потім на сталеві холодильні секції, де під номером чотири лежала Майя Картер.Його руки здригалися, але юридична пастка, яку розставила Евелін Вейнс, зачинилася наглухо. З одного боку був шериф із його місцевими погрозами, з іншого — залізна машина федерального правосуддя, яка гарантувала йому в'язницю вже сьогодні ввечері.
 

— Ти... ти захистиш мене, Вейнс? — із надією прохрипів старий лікар, підводячи на неї закривавлені від безсоння очі. — Якщо я це підпишу... ти не залишиш мене їм?
 

— Я заберу тебе під федеральну програму захисту свідків, Дойл. Якщо твоя свідчення допоможуть розгадати цю мережу, — сухо збрехала Вейнс, навіть не кліпнувши оком. Для неї він був лише гвинтиком у системі, але зараз цей гвинтик мав прокрутитися в потрібний бік.
 

Дойл важко, задушливо зітхнув, витер піт із лисини крайком брудного халата й припав ручкою до паперу.Його почерк був корявим, розмазаним від тремтіння, але кожна літера лягала в графі з медичною точністю:
 

«Причина смерті: Механічна асфіксія (задушення).

Супутні фактори: Множинні тупі травми, осередковий розрив під'язикової кістки, наявність ін'єкційного проколу в ділянці шийного судинного пучка.