Подвійна спокуса

Ми повернулися в Курилівку. Богдан Богданович поїхав до міста, до своєї офіційної родини. Я залишилася одна у великому порожньому будинку.

Я сиділа в кріслі, тримаючи в руках його візитівку. На звороті  чоловічим почерком був написаний приватний номер. Я довго дивилася на ці цифри. Спогад про його тунельний погляд у стайні та цей низький голос вібрував десь глибоко в грудях. Мені шалено, просто до нестями хотілося туди. Мене тягнуло до нього фізично, на рівні чистої хімії, і я навіть не збиралася цього заперечувати. Що гріха таїти, я вже уявляла, як між нами закрутиться роман, і мені від цієї думки ставало не по собі. Я не займалася самообманом і дала собі чіткий звіт: він мені дуже подобається, і я хочу, щоб у нас щось було.

Але разом із цим бажанням у голові гарячково прокручувалися цілком приземлені варіанти.

«Добре, — думала я, — а якщо я приїду і просто скажу йому в лоб: Анатолію Сергійовичу, давайте тримати дистанцію, між нами нічого не буде, я тільки заради коней». Я уявила цю сцену і всередині мимовільно злетіла іронічна посмішка. Ну як це «нічого не буде»? Це ж просто смішно. Він господар елітного заводу, дає свій приватний номер і відкриває закритий комплекс явно не для того, щоб просто дивитися, як я катаюся в сідлі. Мені ж доведеться чимось розплачуватися за цей королівський доступ. Грошей у мене немає, тож єдиний взаєморозрахунок, на який він чекає — це я сама. Моє тіло, моя увага. Обманути його чи погратися в недоторканність на його ж території не вийде, він не хлопчик.

І від цих думок накочувала якась неприємність. Я перевела погляд на речі в кімнаті. Богдан Богданович мене як чоловік зовсім не приваблював, але він мене повністю утримував, забезпечував це спокійне життя в Курилівці. І тепер, моделюючи майбутнє, я чітко бачила, в яку ситуацію себе заганяю. Якщо я погоджуся на умови Анатолія, мені доведеться бути з двома чоловіками одночасно. Бути утриманкою в одного і коханкою в іншого. Брехати Богдану, вигадувати закупи в Дніпрі, ховати очі, вертатися сюди й удавати, що нічого не сталося. Сама ця думка про подвійне життя, про необхідність крутитися між двома ліжками, викликала в тілі огиду і внутрішній супротив.