Орлівщина

Денис перейшов у відкритий наступ. Його нахабні пальці по-хазяйськи лягли мені на стегно, а сальний погляд випалював залишки терпіння. Батько сидів навпроти, бачив усе це, але навіть не поворухнувся — його скляні очі дивилися крізь нас, зраджуючи мене байдужою мовчанкою.

***************

І тут я згадую осінь дев'яносто сьомого:

На закритій елітній базі «Дубки» в Орлівщині щосили гуділа гулянка, і цей розмах вражав уяву. У дерев'яному VIP-зрубі, захованому серед вікових сосен, усе дихало ситим розкішним життям «нових українців». Повітря було густим від ароматів дорогого тютюну, смаженого на багатті м'яса та тонких шлейфів елітного закордонного парфуму. На столах, що ломилися від делікатесів, виблискували кришталеві келихи з віскі та коньяком, а п'яний, розкутий сміх гостей час від часу злітав під саму стелю.

Серед запрошених, яких було чимало, не було жодної випадкової людини — виключно тіньова еліта міста, впливові комерсанти, чиновники та ментівські чини, які звикли брати від цього життя все. У самому центрі цього хаосу, розпливаючись від власного нарцисизму, сидів мій папа — це було його день народження. Поруч із ним крутилася його нова молода дружина Елла. Трохи далі, по-хазяйськи відкинувшись на шкіряному дивані, сидів Савік, демонструючи статус людини, яка міцно тримає під собою ковбасну імперію і мітить у вищу політику.

Я теж була присутня на цьому святі, але почувалася абсолютно чужою. Насправді я вже давно не жила з батьком. Після смерті мами я залишилася зовсім одна в нашій старій квартирі в центрі, тоді як папа купив квартиру на Дзержинського для своєї нової сім'ї.  

 Мені конче  потрібно було вирішити одне питання. Наближалися випускні іспити в школі, я катастрофічно завалювала математику. Розуміючи, що можу взагалі залишитися без атестата, я вилучила момент, підійшла до п'яного батька й благально звернулася до нього:
— Пап, послухай... Мені потрібна допомога. Порішай мені щось із цими випускними екзаменами. Я ж математику сама не здам, у мене просто завал буде, взагалі атестат не отримаю.

Папа, розпалений алкоголем та увагою гостей, лише незадоволено поморщився і роздратовано відмахнувся від мене, не бажаючи псувати собі настрій:
— Не зараз...

Він миттєво повернувся до компанії, піднімаючи черговий тост, а я  розвернулася й вийшла на вулицю.

Я стояла на просторому дерев’яному ганку, вдихаючи прохолодне вечірнє повітря Орлівщини. Сосновий ліс навколо занурювався в сутінки, і його тиша трохи глушила дикий гуркіт гулянки, що долинав з-за зачинених дверей. Я тремтячими руками дістала сигарету, клацнула запальничкою і глибоко, жадібно затягнулася. Сизий тютюновий дим повільно танув у вечірньому мареві, поки я гарячково думала, як мені рятувати своє майбутнє.

Раптом двері зрубу знову рипнули. Я навіть не повернула голови.

До ганку неспішно підійшов Савік. Послабивши вузол дорогої краватки, він став поруч, розслаблено сперся на дерев'яні перила. Його  погляд дорослого хижака повільно пройшовся по моїй фігурі, затримався на обличчі, а потім він плавно, з беззаперечним авторитетом у голосі, заговорив: 

—Я можу допомогти...

— З чим саме? — втомлено запитала я.

— Зі вступом тобі допоможу,  — Савік підійшов ближче. — Подумай.

Я промовчала, затушивши сигарету. Ми зайшли знову в зал.

Ніч в Орлівщині вступала у свої права, огортаючи «Дубки» густою, прохолодною темрявою. Галаслива гулянка плавно згасала. Основні гості, розімлілі від алкоголю, один за одним розійшлися ночувати по своїх дерев'яних зрубах, які адміністрація бази заздалегідь підготувала на ніч.

У великій залі VIP-котеджу ми залишилися вчотирьох: мій папа, його нова молода дружина , Савік і я. 

Савік підсів ближче до мене. Він зробив це спокійно, наче між іншим, і обійняв мене нібито дружньо, як старий приятель нашої родини. Але в цьому жесті не було нічого дружнього. Його рука, яка лягла мені на плечі, тримала занадто міцно, а весь його рух випромінював абсолютно очевидний чоловічий інтерес до мене. Це була та сама помітна увага, яку неможливо переплутати з простою ввічливістю. Кожен його погляд, близькість його тіла і те, як саме він мене обіймав, без слів кричали про його небайдужість і чіткий інтерес до моєї юності.

Це було настільки очевидно, що мій папа миттєво звернув на це увагу. На секунду його погляд зафіксував руку Савіка на моєму плечі. Батько все чудово побачив і все зрозумів. Проте він ніяк не відреагував. На його обличчі не поворухнувся жоден мускул — він просто проігнорував те, що відбувалося на його очах.

*******************

   Натиск Дениса ставає занадто відвертим. Його пальці поповзли по моїй куртці. Мій папа сидів поруч і взагалі ніяк на це не реагував — жодної реакції. Абсолютна байдужість. 
— Іди нафіг, — коротко кинула я Денису,  пославши його до біса, підвелася і пішла.