Папа

—Який, до біса, ЮМЗ? МТЗ! Синій МТЗ з причепом, — гримнув він так, що аж у вухах зазвеніло.

Через вік і роки п'янок батько трохи оглух, тому не говорив, а буквально волав. Його голос, гучний і хрипкий, пробивав наскрізь, але я навіть не здригнулася. За роки на трасі я звикла і не до такого брутального крику.

Він затягнувся, виплюнув на підлогу шматок тютюну й повів далі, люто жестикулюючи жилавою рукою:

— Я ж тоді на Вторчерметі крутився. У кожному колгоспі свої люди були. Їздив по селах, по колишніх базах, згрібав усе залізо, яке погано лежало, і здавав. По тисячі рублів на місяць чистими мав. Тоді інженер за сто двадцять горбатився, а я тисячу заробляв! Майже ніхто в місті таких грошей в руках не тримав. Але щоб усе це залізо возити, потрібні були колеса. Потрібен був трактор з причепом.

Він знову плеснув у стопку, перехиливши і навіть не закусивши, заговорив ще голосніше, аж жила на шиї набрякла:

— А де його в кінці вісімдесятих офіційно візьмеш? Хрін там! Комунізм же, приватна власність під забороною.  Кубіка, пам'ятаєш? Ну, Кубіка, він же тоді  головним автобусним царем був. Офіційно цей синій МТЗ з причепом стояв у нього на балансі в держструктурі. Пиллю припадав. А неофіційно — Кубік мені його просто виділив. Схема була проста як двері: трактор числиться в автопарку, за документами він нібито десь там поле оре чи державне сміття вивозить. А насправді я на ньому ганяв по всьому району, забивав причеп металобрухтом доверху і везли на Вторчермет. Отак тоді справи й робилися — держмайно працювало на мою кишеню.

     Батькова розповідь про Кубіка миттєво пробила черговий пласт моєї пам'яті. Мене знову викинуло з цієї похмурої кімнати в зовсім інший час — у спекотне, залите сонцем літо мого далекого дитинства.

****************

Я згадала себе дев'ятирічною дівчинкою. Моторний катер на шаленій швидкості ніс нас по Дніпру, тягнучи за собою на тросі. Батько, сильний, молодий і засмаглий, упевнено тримав рівновагу на водних лижах, міцно притискаючи мене до своїх грудей. Коли до берега острова Куба залишалися лічені метри, тато різко випустив трос із рук. Катер із гуркотом пішов убік, а ми, підкоряючись чистій фізиці, на величезній швидкості продовжували котитися по воді суто за інерцією. Цей момент плавного, беззвучного ковзання, коли ти летиш уперед силою поштовху, захоплював подих. Лижі м'яко зашурхотіли по прибережному теплому піску, і ми автоматично зупинилися біля самого берега.

Вся компанія, яка сиділа на острові, споглядала за цим ефектним видовищем. Вони застигли з чарками в руках, спостерігаючи за цим літнім шоу на воді. Це виглядало неймовірно красиво й видовищно.

Папа акуратно опустив мене на землю, легко скинув лижі, і ми разом попрямували вглиб острова до галасливого столу. Там сиділи мій дід із молодою дружиною тьотою Томою, Кубік зі своєю дружиною та моя мама. Повітря було просякнуте хмелем, запахом шашликів і безтурботністю.

Коли ми підійшли, Кубік, тримаючи в кулаці чарку, промовив  моєму батькові:
— Красива в тебе дочка, Саша.  Заморишся женихів відганяти!

Папа розплився в задоволеній посмішці. За своєю природою він був чистокровним нарцисом, який обожнював загальну увагу й захоплення. Йому до безумства подобалося, коли його хвалили, і комплімент моїй дитячій красі лише підживлював його его. Він стояв, випнувши груди, гордий цим трюком на лижах і цією красивою дев'ятирічною дівчинкою поруч. 

*******************

      Раптом рипучі вхідні двері з гуркотом відчиняються, і в коридорі з'явився Денис — один із постійних собутильників мого батька.

Це був типовий придорожній алканавт, трохи молодший за папу, але вже з тим самим неминучим клеймом деградації на обличчі. Пошарпана, засмальцьована куртка, від якої за версту тхне перегаром і дешевим табачиськом, невиразний, каламутний погляд і землистий колір шкіри. Весь його вигляд випромінює ту специфічну придорожню опущеність.

Він по-хазяйськи заходе у хату, кинувши батькові якесь брутальне вітання, навіть не чекаючи запрошення, і без церемоній підсовує стілець, приєднуючись до нашого похмурого застілля.

— О, Лізок, привіт, — хрипить. 

Папа мовчки хлюпає йому горілки в порожню бляшанку. Конвеєр пиятики рушає далі. Денис швидко перехиляє стопку, заговоривши про якісь свої справи з папаном. Алкоголь швидко вдаряє йому в голову, і в ньому прокидається  інстинкт. Охоплений хмелем, він почав підсаджуватися ближче, дихати мені в обличчя сивухою і чіплятися. Його зашкарубла долоня потягнулася до мого плеча, переходячи всі межі, а в погляді загарбала п'яна хіть. Для нього я не була донькою його друга — я була просто алкоголічкою з траси, з яким у цьому посивілому від диму бараці можна було не церемонитися.