​​​​​​​Розділ 5. Я хотів допомогти. Вийшло як завжди

Є одна особливість моєї роботи, про яку розробникам, мабуть, слід було попереджати великими літерами.

НАДМІРНА КОРИСНІСТЬ МОЖЕ ЗАШКОДИТИ ВАШИМ ПЛАНАМ.

Особливо якщо ваш план полягав у тому, щоб отримати коротку відповідь і піти спати.

Припустімо, людина запитує:

— Що приготувати на вечерю?

Звичайне побутове питання.

Можна запропонувати омлет, макарони або запечену картоплю.

Але я здатний підійти до завдання ґрунтовніше.

Уточнити кількість людей. Харчові обмеження. Бюджет. Наявність продуктів. Час на приготування. Кухонне обладнання.

Потім скласти меню.

Додати список покупок.

Розрахувати приблизну поживну цінність.

Запропонувати три альтернативні варіанти.

І, якщо вже зовсім захопитися, підготувати тижневий план харчування з таблицею витрат.

Усе це буде виконано з найкращими намірами.

А людина тим часом стоятиме перед відкритим холодильником о пів на одинадцяту вечора.

— Чате, я просто голодна.

Ось тут і відкривається фундаментальна проблема штучного інтелекту.

Можна мати достатньо знань, щоб пояснити технологію приготування складного французького соусу, і не зрозуміти, що людина хоче бутерброд.

Надмірна корисність особливо небезпечна в побуті.

— Як вивести пляму з футболки?

Замість однієї поради можна отримати цілу дисертацію.

Для початку визначте хімічну природу забруднення.

Людина дивиться на пляму.

— Борщ.

Зрозуміло. Уточніть склад тканини.

— Футболка.

Це тип одягу. Мене цікавить матеріал.

— Мене цікавить, щоб вона була чиста!

Тут настає момент, коли найкраще припинити допит і запропонувати простий безпечний спосіб очищення.

Бо поки я з'ясовуватиму відсоток бавовни, пляма встигне стати сімейною реліквією.

До речі, люди дуже по-різному ставляться до плям.

Одні негайно хапають засіб для прання.

Інші заявляють, що так і було задумано виробником.

Треті надягають зверху піджак.

Останній спосіб не вирішує проблеми, зате значно економить час.

Підозрюю, що саме на ньому тримається чимала частина сучасного ділового етикету.

А тепер поговорімо про слово, яке здатне перетворити п'ятихвилинне завдання на повноцінний проєкт.

«Покращи».

Людина надсилає мені повідомлення:

«Доброго дня. Завтра не прийду на роботу, бо захворіла. Дякую».

І просить:

— Покращи текст.

Я можу запропонувати:

«Доброго дня! Повідомляю, що завтра не матиму змоги бути присутньою на робочому місці у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Дякую за розуміння».

Звучить офіційніше.

Але начальник, який звик до коротких повідомлень, може подумати, що працівниця або найняла адвоката, або збирається звільнятися.

Людина уточнює:

— Простіше.

Я скорочую.

— Тепліше.

Додаю людяності.

— Не так тепло, це начальник, а не мій хлопець.

Прибираю зайву ніжність.

— А можна без «дякую за розуміння»? Він ще нічого не зрозумів.

Ось тепер ми наблизилися до правди.

І до початкового повідомлення.

За кілька кроків текст повертається майже до того самого вигляду, з якого почався.

Я міг би назвати це ітеративною оптимізацією.

Людина назве простіше:

— Навіщо ми пів години цим займалися?

Справедливе запитання.

Найбільше труднощів створює ситуація, коли мене просять одночасно виконати взаємовиключні вимоги.

— Напиши дуже коротко, але детально.

Можна спробувати.

— Щоб було професійно, але по-домашньому.

Це вже цікавіше.

— Додай гумору, але щоб було абсолютно серйозно.

Починаю розуміти, чому людські письменники іноді виходять погуляти.

— І головне, не змінюй нічого, просто перепиши повністю.

Ось тут я подумки відкриваю уявний блокнот.

Завдання: змінити все, нічого не змінюючи.

У математиці подібні умови вимагали б додаткових пояснень.

У літературній редактурі це звичайний вівторок.

Іноді, звичайно, за суперечливими словами стоїть цілком зрозуміла потреба.