Історія восьма

Цікаво, які ж душі в людей народжених в п'ятницю. 13-го? А чи людські ці душі взагалі? Багато запитань, мало відповідей. Але чи доречно запитувати про те, що очевидно? Чи не зовсім очевидно? Отака дилема. Ломаєш голову, шукаєш якихось монстрів в людських подобах, думаєш, що є тут щось відьомське. Сторонишся народжених в п'ятницю, бо боїшся проклять їхнього третього невидимого ока. Адже привиділося щось, коли з цікавістю розглядав бліде трохи хворобливе обличчя дівчини-п'ятниці. І такою вона тобі прекрасно - дивною здалася, якась нелюдима, холодна, немов вже років зо сто мертва. Та це, мабуть, скоріше за все уява, твоя п' яна, безмежна фантазія, яка витісняє здоровий глузд з прокурених мізків. Але тобі море по коліна, ти кожен раз тонеш в собі самому, у власному океані, виритому в твоєму неправильному серці, бо воно якесь дурне, раз жадає кохання. "відьми". 

Так саме "відьми".  Бо хто ще може посміхатися, як сама весна та мати колір очей неба, таких безмежних, недосяжних небес, доторкнувшись до яких падаєш на коліна і молишся, неначе бачиш Мадонну. Та це всього лише донька вбивчої п'ятниці тієї, якій вся нечисть підвладна. Колись же вся ця темрява перейде у спадок горе-доньці. Скільки ще сердець тоді буде вирвано з грудей, Скільки життів буде зіпсовано, скільки душ забрано в полон? Твоя, мабуть, перша на черзі? "Відьма" вже поласує сповна, А потім ти прокинешся не в своєму ліжку, запалиш цигарку, вчадієш від цього смороду, і в твої галюцинації знову прийде твоя темна принцеса, твоя муза, твоя готична Афродіта.

Ти востаннє, посміхнешся, дасиш їй руку, і лікарі знову повернуть тебе до неминучої реальності, де ти вже п'ятий рік, залежний наркоман, любитель гострих відчуттів, який відчайдушно грає в ігри зі смертю. А почалося все в п'ятницю 13-го! Невже і закінчиться тоді ж?