Історія сьома

Тебе завжди вабили історії про метеликів. Здавалося, ти б усе віддала за шанс обміняти руки на яскраві крильця-вітрила. І тобі глибоко байдуже, що життя метелика недовговічне. Тобою керує нестримна пристрасть обпалити крила у вогні, позбутися тендітного змученого тільця і стати першим метеликом-одноденкою, якій вдалося вистояти проти лютих язиків полум'я розпаленого людиною. Такою ж людиною, як і ти, хоч тебе за неї не вважають, бо ступила на заборонений шлях, створений самим Дияволом. Невже в цьому дійсно є твоя вина. Вина тої, яка стала безіменною, тією, яка просто намагалася вижити, рятуючись від голоду, нехай і в такий ганебний спосіб. Бо проституція — заняття брудне, дещо огидне і неприємне для більшості людей.

Але ти, меншість, ти завжди такою була  —  безрідним бур'яном, який щосили хапався за життя. Але це прокляте життя нічого тобі не дало, крім болю і сорому, який пронизує кожен міліметр твого тіла, коли ти прямуєш в ліжко наступного героя-коханця, розкриваючи свого метелика, і безнадійно даєш ламати собі крила, бо хочеш, щоб їх нарешті доламали, щоб не було чим зваблювати ненаситну квітку, яких за ніч у тебе незліченна кількість. Ти розумієш, що тобі набридло, що вже нудить від себе самої, але неминуче почуття голоду з далекого дитинства не дає спокою. Ти згадуєш, яка на смак земля, згадуєш істеричний сміх матері, яка знову зачинила тебе на тиждень в хаті, попередивши, що життя важке, несправедливе і тобі краще вмерти до її наступного приходу, бо ти небажана випадковість і батько твій алкоголік в придачу, ще й не дружить з головою. Та і мати, судячи з усього, теж. Адекватності нуль. Лише самі нарікання на життя, людей, Бога, в якого вона не вірить, бо не вважає за потрібне. Але ти не така, як вона. Ти щиро віриш в Бога, хоч і життя твоє важко назвати праведним. Як би сказали люди, нічого святого ти в душі не маєш, бо тіло твоє обпльоване прокльонами дружин всіх тих, хто спокусився на твого метелика. Але ти все одно терпляче чекаєш на спасіння. Чекаєш на свій суд, на свою розплату, на своє розкаяння, на свою свободу. Невже тепер ти вільна!?