Історія друга

Як це  відчувати себе фінансово залежною від кволого, потріпаного життям, але грошовитого папіка? Як це бути закінченим стервом в очах його дітей, де донька всією душею ненавидить нову потенційну мамцю, а син прямо натякає, що краще би вона стрибнула у його ліжко, бо він молодий, гарячий, стрункий і більш вправний в питаннях любовних, тобто, на відміну від батька в ліжку він бог. 

Проте цього занадто мало, щоб бути поруч з такою елітною дівкою. Сказати, що схожа на дорогу шльондру, якось неетично. Всі ми люди. Кожен виживає, як може. Хтось самотужки горбатиться день і ніч, щоб заробити на кусок хліба. А комусь щастить жити за чужий рахунок, топити свою молодість в склянці віскі з льодом, зажирати стрес бутербродами з червоною ікрою й несамовито кохатися з фітнес-тренером в джакузі, бо розкішна спальня вже приїлася. Не життя, а рай? Мабуть, кожна мріє про це? Але повірте, заздрити тут немає чому, та немає кому. Втрачене життя, кинуті на вітер обіцянки, бути хорошою і слухняною дівчинкою, гарно вчитися, знайти достойну роботу, щоб перед людьми соромно не було, і хоч зрідка навідуватися в село до матері, звідки ця дурепа родом. 

Чому, дурепа, запитаєте? Та тому, що заради шикарних лахів, морських прогулянок на яхті, смачнющих лобстерів, двотижневого відпочинку на Мальдівах кинула себе під ноги підстаркуватому збоченцю, який щоночі п'є жменями віагру, щоб вдовольнити свої сексуальні потреби. Про почуття й бажання пасії в цей момент він не думає. Вона лише його іграшка, всього, лише ще одна нерозбитна дівуля без імені та якихось прав. До того ж не освічена, бо з університету її поперли, як тільки зв'язалася зі своїм багатим покровителем. Нещадно наплювала на мрії матері бачити її з дипломом в руках, тому що єдина материна втіха розповідати односельчанам, яка в неї розумниця і помічниця росте, щоб щиро позаздрили, адже молодь в селі нині безкультурна, самі п'янки, гулянки, бійки та секс в голові.

Знала би вона, що тепер її доня, її ясне сонечко, не вилазить з ліжка годинами, задовольняючи чоловіка, який їй в дідусі годиться, то провалилася би від сорому крізь землю, пішла би за сином і чоловіком на той світ, залишаючи на згадку про себе лише стару картату хустину, яку пов'язувала на сиву голову, коли йшла доїти корів на ферму. От тепер задумайтесь, чи варто бути утриманкою без права на життя, до якого так прагнеш? Чи варто заганяти в могилу батьків, які готові віддати останнє, аби дитина вибилася в люди? Однозначної чесної відповіді ніхто не дасть. Особливо ці дівчатка, які готові продатися подорожче, тому що хочуть жити на широку ногу, забути, хто вони і звідки, і під виглядом  трендового манікюру сховати грязюку, що в'їлася в шкіру. Але скільки не чисть всередині себе бруд, він там і залишиться. Недарма кажуть, що можна виїхати з села, але вибити село з людини навряд чи вдасться.

Отак і живемо. Забуваємо себе справжніх, не знаємо чесного заробітку, не вміємо кохати. Лише холодний розрахунок і все одно, що доведеться принижуватися, повзати на колінах і бути чужою лялькою. Це всього лише гра. Гра, яка приведе прямісінько до пекла. Але якщо вже горіти, то з музикою. Грайте, не зупиняйтесь, я за все заплачу. Задля цього заживо і згоріла. Це все на краще!