РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
План
— Гаразд, давай повторимо ще раз... — сказав Брюс, дістаючи карту лісу.
— Скоріш за все, це почнеться цієї ночі, тому вночі будь готовий.
— Та я буду, як яструб, спостерігати! — мов новобранець в армії, сказав Калеб.
— Якраз ні. Тобі потрібно не подавати виду. Ти повинен спокійно лежати в ліжку та чекати звуків.
Калеб злегка почервонів, але вони продовжили.
— Скоріше всього, він поставить капкани, тому уважно дивись під ноги. Він очікує, що ти побіжиш по втоптаній стежці, але ти так не зробиш.
— Ох, так, це тому ти позначив це місце серед дерев?
— Так. Я дізнався оптимальний шлях до шосе через ліс.
Калеб на хвилину задумався та запитав:
— Зачекай... А навіщо нам йти аж туди? Хіба не було б розумніше застукати його десь тут?
Брюс взявся рукою за обличчя та сказав:
— Знаєш, ти, може, маєш рацію. Але не забувай, що він цей ліс знає краще за всіх, а вежі спостерігачів — тим паче!
Брюс зробив глибокий вдих та продовжив:
— Я буду чекати вже в кінці лісу, де багато ям.
— Точно! Це те місце, де я повинен дати знак?
— Саме воно… Але як краще його подати... — Брюс на хвилину задумався, але у Калеба, мов ліхтарик в голові, загорілася ідея.
— Я кину ліхтарик у твій бік! Роберт подумає, що це просто щоб відволікти його, коли насправді це послужить тобі сигналом, щоб обезрухомити його.
Брюс на хвилинку здивувався та, взявши за плече юнака, радісно сказав:
— Слухай… Це справді гарна ідея! Ти й справді креативний, — зі смішинкою в голосі закінчив він.
Калеб та Брюс склали карту й глянули один на одного.
— А ти розумний малий. Хай тобі щастить. Але зараз варто закінчувати. Цей спостерігач серед дерев може вже спостерігати за нами... — вийшовши на вулицю, Брюс зачинив двері, а Калеб почав готуватися до здійснення плану.