18

Я вже не пам’ятаю всіх дрібниць — деякі спогади розчинилися у тумані часу, мов крихкі пелюстки, що розвіялися вітром. Минуло багато років, але я хочу оживити цю сторінку свого життя, передати відчуття, якими жила тоді.
Уявіть собі: маленька дівчина, що обожнювала вдягатися у всі кольори веселки, немов сама була втіленням радості та сонячного світла. Студентка, закохана у знання, яка вперто намагалася довести собі, що здатна на значно більше, ніж думає. Вона вкладала усю душу, щоб навчитися жити у світі, який здавався таким загадковим і часом безжальним.
Книги були скрізь — цілий всесвіт історій, розсипаний по її кімнаті. Вони лежали у пакетах біля ліжка, давно прочитані, але надто улюблені, щоб заховати їх у шафу. Її мрії ховалися на сторінках щоденника, а плани на майбутнє, ретельно намальовані на великому ватмані, висіли над ліжком, нагадуючи щодня, заради чого варто прокидатися.
Ви, мабуть, запитаєте: чи не затьмарило її голову кохання, чи не розгубилася вона серед почуттів? Ні. Любов і дружба лише додавали їй сили та віри. Наші стосунки для багатьох здавалися дивними: надто багато свободи, надто багато чесності, яка лякала інших. Але ми опиралися не лише на кохання — нас рятувала дружба. Вона була першою, найміцнішою опорою. Саме дружба навчила мене сміятися щиро, слухати уважно й любити себе.
Костя… Я не часто про нього розповідаю. Він був розумнішим за мене у навчанні — це було очевидно. Я могла годинами повторювати тему, щоб нарешті зрозуміти, а йому достатньо було раз почути й одразу відтворити, мов талановитий оповідач. Завдяки йому я отримувала добрі оцінки з історії: ми слухали лекції навіть по телефону, і його впевнений голос ставав моїм компасом у морі дат і подій.
Він був цілеспрямованим і непокірним — якщо хотів чогось, то неодмінно досягав. Але водночас кожен його крок був продуманий до дрібниць. Мені подобалася ця комбінація сили й розважливості. У ньому було щось магнетичне, щось, що змушувало захоплюватися. Хіба не чудовий приклад для мене тодішньої?
У стосунках я виглядала спокійною й тендітною, хоча насправді всередині мене вирувало ціле море емоцій. Але саме тоді я дозволила собі бути ніжною й беззахисною — і жодного разу не пошкодувала про це. Він був чуйним, уважним… і, зізнаюсь, умів цілувати так, що світ навколо зникав.
Ми були більше, ніж парою. Ми були друзями, закоханими, спорідненими душами. Те, що сталося далі… — перегорніть сторінку.