10

На другий день і решту місяця ми говорили так, ніби нічого не сталося. Ніби цього побачення — зустрічі, назвіть як хочете — взагалі не було. Ми повернулися до свого звичного режиму. Я була на канікулах. Літні вечори проводила з телефоном у руках.

Так тривало доти, поки в мене не конфіскували телефон — через ігнорування маминих прохань. Так, мене покарали. Телефон вимкнений. Мій друг образився й більше не дзвонив. Мені стало кепсько. Я вже зрозуміла, що це розрив — хоча жодних стосунків і не було. А дзвонити самій було соромно. Тож після повернення телефону я лише дивилася на його номер і заходила в соцмережі, але про себе нічого не давала знати. Гордість перемогла.

Та кінець липня виявився чудовим. У моєї двоюрідної сестри був день народження, і вона захотіла піти на дискотеку. Звісно, запросила й мене. Я — та дівчина, яка жодного разу на дискотеці не була. Не тому, що мене не пускали, а тому, що не було з ким. Цієї нагоди я не хотіла проґавити. Батьки, навпаки, заохочували мене йти, бо я вагалася до останнього моменту.

І ось цей вечір настав. На вулиці було тепло, і все здавалося чарівним, феєричним. Може, через те, що я трохи випила вина?

Я одягнула цікаву блузку рожевого кольору й чорні лосини, які підкреслювали фігуру. Але попу було не дуже видно через довгу блузку — тоді це було модно. У мене була чудова стрижка, а волосся ідеально лежало — навіть без укладки.

До нас приїхав хлопець, якому нас довірили — син знайомого, з машиною. Він був старший майже на десять років. Пообіцяв доглядати за нами, тож мені було спокійно — я відчувала себе в безпеці.

Дискотека була в сусідньому селі Красноїльськ, де жив Костя, просто в центрі села. Коли ми приїхали, музика вже лунала, на дворі стояло багато машин. Хлопці й дівчата, такі круті, сиділи, розмовляли, обіймалися, цілувалися. Це було мені незвично — такий рівень інтиму я бачила хіба що в фільмах про кохання.