7

Канікули, люди! Літо стартує, і навіть вечори мають той особливий настрій — романтичний, я пасу корову і одночасно балакаю по телефону. Уявіть це: я, корова, телефон і вечір, який хочеться зловити за хвіст.

Всіх відшила, викреслила, занесла у чорний список — чисто по-літньому, без зайвих емоцій. А мій улюблений персонаж — це Костуш, мій друг і справжній рятівник настрою. Обожнюю його, хоча ніколи й не бачила вживу. Він мене читає по складах, як детектив у романі. Розуміє, яка я в холоді, яка — у спеку, як показую свій характер і навіть сварюся з ним через серіал по телефону. А він… він вміє заспокоїти мене і, в ідеалі, дати віртуального ляпаса через цей маленький гаджет.

Для мене він — хлопець, який знає мене на п’ять пальців, а я його. Я теж умію його заспокоїти, коли він хоче розірвати на собі футболку, бо хтось щось сказав не так або просто був неправий. Підтримую, коли він забуває про свої цілі (а це майже завжди), знаю, як розвеселити, коли йому сумно. Ми навчилися розуміти один одного з одного-двох слів.

Але фізично? Хто його знає, як він виглядає. Під час останньої телефонної розмови:

— Сабіно! — запропонував він трохи невпевнено, — може, у вихідні зустрінемось у місті?

— Хіба що в неділю, — я вже будую плани, — треба на базар, купити собі щось новеньке.

— Чудова новина! Думав, що відмовишся.

— Я занадто любопитна, щоб тупити, — посміхаюся.

— Тоді у суботу ввечері подзвоню.

— Добре, чекатиму.

«О, боже», — думаю я, — чи це можна назвати побаченням? Якщо так, то це моє перше. І я нервую, як школярка: як себе вести — бути собою чи корчити з себе круту? Напевно, забуду взагалі, що робити. Ну що ж, буде цікаво!