14.2.

Мія сиділа біля камину на підлозі, на пухнастому килимі, розгорнувши газету, щоб почитати.

– О, – раптом вигукнула, – я не бачила, що Мірабелла знову матиме концерт! Так часто цього року! Ох, Боже, це така мрія, я не можу-у-у, – натхненно видихнула.

Вони повечеряли, Айдас сидів за столом, мріючи про сигарету, поки повільно сьорбав надто гарячу каву, і просто кивнув Мії. 

Вечір повільно опускався на кімнату, м'яке світло каміну відбивалося від стін, додаючи затишку. 

– Дуже хочу курити, – потер долонею лоба, наче це допоможе втамувати головний біль.

Мія, загорнувшись у плед, сиділа навпроти, і далі тримаючи газету в руках, але її очі вже давно відвернулися від сторінок.

– Зачекай.

Дівчина підвелася і дістала з полиці однієї з шаф пачку.

– Тобто вона постійно була тут? 

– Так.

– Чорт, – Айдас засміявся. – Ти куриш? 

– Ні, не навчилася, не виходить. 

Айдас простягнув руку, але зупинився на мить, дивлячись на Мію з легкою усмішкою.

– Можна? – запитав.

Мія кивнула і передала йому пачку.

– Звичайно.

Айдас обережно дістав сигарету, запалив її, зробив глибокий вдих і випустив повільний струмінь диму, що легенько піднявся в повітря, змішуючись зі світлом від каміну. Його очі дивилися на Мію крізь цей танець диму, і він відчув, як його тягне до неї.

Не сказавши ні слова, Айдас сів поруч на пухнастий килим, відчуваючи тепло від її близькості. Він зробив ще одну затяжку, відкинувши голову назад, дозволяючи диму знову злітати вгору, а потім повернувся до Мії, яка дивилася на нього з ніжністю і легким блиском в очах.

Він повільно нахилився до дівчини, спочатку просто відчуваючи її присутність поруч, а потім обережно торкнувся її губ своїми. Дим і далі легенько стелився навколо них, ніби огортаючи їхній поцілунок. Це було м'яко і тепло, і на якусь мить світ за межами цього поцілунку просто зник.

Вона притулила руки до його грудей, легенько відсахнувшись, поправила плед на плечах і промовила:

– Ми вже зіграли у всі настільні ігри, які в мене є. Маєш ідеї?

– Добре, – сказав повільно, підсовуючись ближче до каміна. – Тоді давай зіграємо. Уявімо, що я журналіст, а ти зірка, справжня артистка, і даєш інтерв'ю. Потренируємо тебе.

– Оу. Давай.

Айдас на мить задумався, а потім із серйозним виглядом почав:

– Отже, пані Міє, розкажіть, як Ви вирішили зайнятися співом? Це було Вашим дитячим бажанням чи просто випадковістю?

Мія засміялася, але відразу ж задумалася, як відповісти. Скинула плед з плечей, щоб випростатися, і Айдас був радий знову бачити її сукню, де плечі голі, а корсет – тугий.

– Я завжди співала, скільки себе пам'ятаю, – почала. – Але не думала, що це стане частиною мого життя. Моя родина не підтримувала мене в цьому. Вони вважали, що це безглузде хобі, але не професія. А я просто не могла зупинитися. Пам’ятаю, як в дитинстві співала під час дощу, коли всі ховалися, а я стояла під холодними краплями і відчувала, що це моя свобода. І знаєте, пане, це все залишилося зі мною. Спів – це більше, ніж просто талант. Це мій спосіб говорити з цим світом.

– Міє, – це так розчулило, що Айдас нахилився до неї, забувши про цигарку, і м’яко поцілував в щоку. 

– Боже мій, поможіть, журналіст домагається мене! – Мія веселилася. – Я принесу вина. 

Вона вийшла з кімнати і за мить повернулася. Наповнила келихи, вручила один Айдасу, і стало ще веселіше. 

– А ти? – раптом запитала з цікавістю в голосі. – Яким було твоє дитинство? Що тебе надихало?

Це питання застало його зненацька. 

Він зробив ковток вина, обдумуючи відповідь, і, нарешті, промовив:

– Мій світ завжди був… суворим. Я ріс у сім'ї, де більшість рішень приймалися без емоцій. Нас вчили бути сильними, стриманими. Але тепер, коли я дивлюся на тебе, іноді думаю, що, можливо, щось упустив. Багато упустив.

– Ти милий, – вона засміялася. 

Айдас кивнув, мовив далі артистично:

– Що ж, це інтерв'ю не гірше за будь-яке інше. Ваша історія захоплює, пані Міє, – Айдас, відчуваючи себе трохи зухвало, запитав: – А що ж така зірка, як Ви, обере? Якому чоловіку віддали б перевагу, якщо б потрібно було вибрати? – нарешті докурив. 

Мія засміялася, підвівши погляд на нього, і на її обличчі з'явилася легка усмішка.

– О, це складне запитання. Чоловіки Франції заінтриговані, як завоювати серце такої вишуканої жінки, як я, – пожартувала, грайливо змахуючи волосся з плеча. – Але якби я мала вибирати… Я б, напевно, віддала перевагу тому, хто має сильний характер, але при цьому здатен на ніжність, – вона зупинилася на мить, мовила далі: – Може, чоловік, який має вміння слухати, відчувати… А ще, щоб він був трохи загадковим, знаєте, щоб було цікаво.

– М-мг, – кивнув, – і який він має мати вигляд?