Розділ 13.1.

– Можна? – Айдас виглядав з-за дверного одвірку, але опустив погляд в підлогу. 

– Так, заходь, – їй було ніяково. – Хвилинку.

Мія явно не очікувала, що лишиться з Айдасом на кілька днів, тому не брала речей для ночівлі, і зараз для сну одягала чоловічу сорочку, яку він дістав для неї зі своєї шафи. Довга – до середини її бедра. 

Дівчина, одразу ж влаштувавшись в ліжку, сором'язливо прикрила ноги покривалом, коли Айдас зайшов до кімнати. 

– Дозволиш побути біля тебе? Будь ласка?

– Так. Щось сталося?

Він сів на край ліжка. 

– Ні, просто некомфортно на самоті. Вибач, якщо перебиваю твій сон. 

– Ні, все добре, – Мія всміхнулася. – Як почуваєшся?

– Краще. Чесно. 

Вона злегка опустила голову, втупивши погляд на покривало, ніби намагаючись уникнути погляду чоловіка поруч, але на обличчі залишалася м'яка усмішка.

Айдас провів рукою по її волоссю, акуратно заправивши пасмо за вухо. Мія підняла на нього погляд, у її очах блищало щось тепле, майже невловиме.

– Чому ти так дивишся на мене? – тихо запитав Айдас, відчуваючи, як серце почало битись швидше.

Мія не відповіла одразу. Вона обережно підвелася, ставши на ліжку на колінах, наблизилася до Айдаса та поклала долоні на його обличчя, нахиливши голову трохи ближче. Її пальці були теплими, ніжними, і він затамував подих від її дотику.

– Почекай, – тихо сказала вона з ледь помітною усмішкою. – Я просто… Хочу перевірити. 

Айдас здивовано підняв брови, але не встиг нічого відповісти, коли вона нахилилася ближче й ніжно поцілувала його. Її губи торкнулися його м'яко, але впевнено, і це відчуття заполонило його зсередини. Тієї миті світ здався далеким і неважливим – була лише вона, її тепло, і цей дивний поцілунок.

Айдас розгублено всміхнувся, тихо засміявся крізь її поцілунок, і Мія трішки відсторонилася. 

– Вибач, на мить мені здалося, що я вже помер. 

– Ох! – вона зашарілася, наче отямилася, вигукнувши загрозливо: – Мовчи, інакше дійсно зараз помреш! Не смійся! 

– Вибач, – Айдас взяв її за руку, поцілував її долоню – повільно та м'яко. – Можеш продовжувати, – прошепотів, заставляючи її пальці тремтіти. 

– А тепер мені страшно. Тобі треба було помовчати! 

Айдас наблизився ближче, його губи знайшли її знову – цього разу глибше й впевненіше. Його руки мимоволі притягли дівчину ще ближче до себе, а подих став глибшим і швидшим. Мія не протестувала – вона відповіла на його поцілунок із тією ж ніжністю, лише трохи здивована, але зовсім не зупиняла його.

Обіймати її зараз, коли вона без корсету чи бюстгальтера, і вільна сорочка на голе тіло, – дещо нове. 

Коли Мія притулилася ближче, її теплі пальці ковзнули по його обличчю, тієї миті Айдас більше не міг стримуватися. Її поцілунок був солодким, але цього разу чоловік відчув потребу в чомусь більшому.

Коли його губи знайшли її шию, він відчув, як Мія м'яко зітхнула і запустила пальці в його волосся. Цей жест був ніжним, але водночас таким інтимним, що зупинятися більше не було можливості. І він робитиме тільки те, що вона дозволятиме, і не більше… 

Айдас повільно спустився губами нижче, вивчаючи її шкіру, його дихання стало ще гарячішим, коли він дійшов до ключиці. Бачачи, як її груди здіймаються від важкого дихання під тонкою тканиною сорочки, Айдас не зміг втриматися і опустився нижче губами. 

Тонка тканина майже не ховала її груди від Айдаса, і відчуття було таким гострим, що на мить здалося, як він втрачає контроль над собою.

На секунду він дійсно не міг повірити, що це відбувається, і був готовий отримати ляпас. 

Її пальці м'яко ковзнули по його підборіддю, змушуючи підвести голову і поглянути прямо в очі. Цей ніжний жест мав у собі якусь владу, що на мить Айдас відчув себе слухняним золотистим ретривером, готовим виконати будь-який наказ Мії. Її погляд був глибоким, теплим, але одночасно зухвалим, ніби Мія знала, що зараз тримає Айдаса в своїй владі.

Якби Мія попросила, він би й на колінах за нею повзав. Вона мала над ним таку владу, якої він ніколи раніше не відчував. Її впевнений погляд і ніжний – хоч і владний –  дотик змушували забувати про все на світі. Зараз вона не була тією сором’язливою дівчиною, якою здавалася раніше. Її впевненість, наче магія, тримала його під своїм контролем.

Мія підвела свою руку до його губ, і Айдас покірно поцілував її пальці. 

Цей жест був несподівано владним. 

Його поцілунки, які ще мить тому хотіли спуститися нижче, – до її талії, до її бедр… були зупинені цим простим рухом. Вона не сказала ані слова, але він зрозумів – час зупинитися. Це був її тихий, але чіткий сигнал, що все має залишитися в межах цієї миті, без поспіху, без поспішних бажань.

Але Айдас хотів ще трішки побути її чоловіком і для неї.

– Я можу зараз зробити будь-що, що би ти не забажала, – Айдас опустився з краю ліжка на підлогу на коліна перед дівчиною. – Я хочу, щоб ти була моєю леді.

І її дихання різко збилося.