Глава 29

Коли приїхала туди, виявилося, що оранжерею повністю закрили від відвідувачів. Приватний вечір. Селестіні було ніяково. 

Клео, радісна і голосна, бігала між рядами рослин, щось наспівувала, і Селестіна впізнала в її муркотінні свою пісню. Швидка дівчинка просто на очах у Селестіни ковзнула, хитнулася вперед і ледве не булькнула в декоративне озерце, вкрите лататтям, у якому плавали золотисті рибки коі.

Селестіна інстинктивно схопила її за край легкої сорочки. Клео вскрикнула, і широко всміхнулася, але не засміялася. Валентин, який розмовляв телефоном в іншому кінці оранжереї, саме тоді підійшов ближче – щойно Селестіна встигла трохи вгамувати дівчинку, що ще щебетала щось невиразне, стираючи з обличчя вологі бризки.

– Вона… трішки бешкетниця сьогодні, – з полегкістю промовив він, поклавши долоню на плече доньки. – Але не могла дочекатися цієї зустрічі.

Селестіна лиш кивнула, всміхнувшись. 

Клео була надто відверта та щира, раптом обхопила Селестіну за талію, обійнявши, а за мить побігла далі між рядами. Валентин обережно подав руку Селестіні й потягнув її поміж високих кущів, під скляним дахом оранжереї, де промені сонця переливалися крізь листя.

– У житті Клео цього місяця забагато щасливих подій, – з легкою усмішкою промовив він, – тому вона така активна. Я щасливий за неї, бо нарешті вона радісна.

Селестіна запитливо поглянула на чоловіка поруч, хоч і мала здогадку після минулої розмови, а він спокійно пояснив:

– Навесні ми втратили маму Клео. І я, ковтаючи власний біль, намагаюся догодити їй у всьому, не можу відмовити ні в чому. Зустріч із вами, Селестіно, була для неї надзвичайно важливою, хоча може здатися, що вона байдужа.

Вона проводила поглядом дівчинку, яка, підбігши до вольєра з папужками, махала їм ручкою, потім глянула на Селестіну, їхні погляди зустрілися, і Клео зашарілася й побігла на другий поверх оранжереї.

Селестіна сумно кивнула й, знизавши плечима від обтяжливих думок, обійняла себе за лікті.

– Я не хотів навантажувати вас цією інформацією одразу, коли ми зустрілися вперше, – додав Валентин, помітно зніяковівши.

Селестіна дістала телефон і ввічливо написала коротке:

«Дуже співчуваю вашій родині».

– Все гаразд, ми поволі оговтуємося.

Вони ще трохи прогулювалися серед рядів яскравих високих гладіолусів з бархатистими пелюстками. 

Зрештою Валентин обережно спинився навпроти Селестіни і запитав, голос у нього проймався турботою:

– Селестіно, чи можу я запитати… що з вами сталося? Чому ви не розмовляєте? Це поправимо? Я знаю, такі речі не обговорюють із незнайомцями, але я не можу не виявити свого занепокоєння.

Вона на мить задумалась і, не підводячи очей, написала у телефоні:

«Поправимо».

– Чи існує щось, чим я міг би вам допомогти? Не приховую, що я маю хороші зв’язки, вплив… Квіти це не єдиний мій бізнес. Я часто перетинаюся з впливовими людьми, хорошими лікарями…

Знизала плечима. Зрештою вона теж не остання в країні за впливом та статусом. Хай там як, а вірила своїй студії, що ті же годні допомогти.

– Просто кажу: раптом потрібна якась допомога, не соромтеся.

Але… Зважилася:

«Мені потрібен лікар, наприклад, як от цілитель-евмоніст. Той єдиний, який є в нашій країні, не підходить».

Валентин уважно подивився на текст в її нотатках, відповівши:

– Досі не чув про таких. Але спробую допомогти з пошуками… А чому не підходить той, який є в Бельгії?

Відписала: 

«Особисті непорозуміння».

– Ох… І таке буває, що ж… Спробую допомогти, – і всміхнувся. – Ви зашарілися.

Селестіна глибше вдихнула, надіявшись, що на обличчі достатньо косметики, щоб не було видно рум’янцю. 

Валентин ширше всміхнувся:

– Особисті непорозуміння з лікарем? Часом, не роман? 

Селестіна розгубилася. Невже… так очевидно? Жах. Або ж Альберт знову щось розбовкав…

– Не подумайте, – знизав плечима, – я дійсно не претендую на вашу увагу. У мене дещо складний період в житті, самі розумієте… і я не готовий до спроб закрутити стосунки. Поки єдина леді в моєму житті, якій я готовий приділяти увагу, це моя донька. Я повинен зробити все правильно, щоб вона не відчула себе самотньою. 

Просто кивнула. Змусив розгубитися, але була вдячна за чесність.