Споріднені душі: Гра в мовчанку

Пролог

Досі не знала, що воно таке... ненавидіти незнайомця, доки не стався... інцидент, нещасний випадок.

«Пригнися, дурепо!» – хлопець закричав, і вона механічно обернулась на звук.

Усе сталося за секунду, раз! І удар м’ячем у скроню. Вона стояла біля лінії футбольного поля, молода студентка в білій блузці й лакових туфельках, надто святкова для шкільного стадіону, але готова виконати гімн університету перед початком футбольного матчу – змагань. До події залишалася година, і Селестіна пішла оглянути, де встановлять декорації для виступу. Команди хлопців розминалися і ганяли м’яча біля поля.

Один удар, а у вусі задзвеніло, біль різкий і гострий. За мить світ став тихіший.

І вона, дурна, замість того щоб пригнутися чи втекти… Побачила тоді його обличчя, коли він біг до неї… просто брюнет, спортивний, але запам’ятався, проте викладач перший встиг підхопити Селестіну під руку і швидко забрати з поля.

Після цього інциденту її перший вчитель вокалу сказав: «Тіно, з таким слухом співати не можна, для тебе все скінчено, мені шкода».

Селестіна кинула навчання, бо в музичній освіті більше не було жодного сенсу. Просто один хлопчик зруйнував все.

Яра Крихта

Подобається

#438 в Фентезі
#85 в Міське фентезі
#1552 в Любовні романи
#452 в Любовне фентезі

У тексті є: від ненависті до кохання, заборонене кохання, зустріч через роки

Відредаговано: 26.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись