-11-

Лія сумно присіла в аудиторії.

-Як ти Лія?

-Не дуже. Погано без нього.

-Може вам помириться мучите один одного.

-Може ти маєш рацію.

-Поговоріть!

-Так. Прикриєш я піду з пари.

-Так. Хоча, це не хороша ідея.

Лія присіла біля вікна і тремтячими руками набрала номер Мирона, не змогла видалити. 

Довгі два гудки здалося вічністю.

-Привіт Лія, рідна. Це ти чи мені сниться твій дзвінок?

-Привіт. Та я Мирон давай побачимось. Нам треба поговорити.

-Звісно. Коли.

-Давай через 2 години у парку біля ставка.

-Добре, до зустрічі.

-До зустрічі.

Серце мало не вискакувало так переживала.

Мирон поспішав до парку не міг дочекатися Лію. Цю розмова все вирішит. У його руках букет червоних троянд та маленький сюрприз.

Лія йшла вперше за останні дні у настрої. Як сказати на думку не йшло.

Побачила Мирона рідні знайомі риси, очі та ніжну усмішку. Серце радісно забилося.

-Це тобі Лія.

-Дякую вони прекрасні.

-Як і ти. Таке плаття тобі до лиця блакитне світле.

-Спасибі ти мене бентежить.

-Я не можу без тебе. Не можу дихати, їсти, вчиться.

-Я теж Світ такий сірий, порожній.

Давай знову бути разом, не дивлячись не на що.

 -Так.

-Це теж тобі відкрий.

Подарункова коробка, а в ній менша коробка і ще менше.

Потім коробочка оксамитова і на подушечці обручка з синім сапфіром.

 Мирон опустився на коліно.

-Ти згодна бути зі мною все життя. У радості та щасті?

-Там  інші слова.

Засміялася.

-Ти не відповіла.

-Звичайно, так. По мене не видно.

-Я хотів почути. У нас буде життя для радості та щастя.

Марина була в сказі коли дізналася, що Мирон і Лія одружилися. Він з гордістю носив обручку, як символ вірності та любові.

А її обходив десятою дорогою.