Розділ 26

Відчинивши двері, дівчата переглянулися. На порозі стояла молода дівчина з важкою сумкою в руках, вона широко посміхнулася і подала Марині руку:

- Привіт. Мене знати Наталія. Ігор Олександрович найняв мене для того, щоб я зробила вам зачіски та макіяж на завтрашній вечір, - усміхнено говорила вона.

Подруги знову переглянулися.

- Добре, проходь, - Марина відступила в сторону, пропускаючи дівчину до квартири. – Проходь до вітальні, - запросила вона і підійшла до Аліни: - Твій Ігор влаштовує нам сюрприз за сюрпризом, грошей не жаліє. Напевно – це дуже важлива подія для нього, - прошепотіла вона.

Аліна лише знизала плечима і пройшла до вітальні.

- Сьогодні я лише зроблю вам зачіски, а завтра прийду на макіяж, - мовила Наталія. – Ну так що? Хто буде перша? – Запитала, зціпивши пальці в замок.

- Давай ти, Марино. Я буду після тебе, - Аліна всілася на диван.

- Як забажаєш, - Марина явно була не проти.

- Ось вам журнали, можливо щось приглянеться, - Наталія вручила дівчатам по глянцевому журналу і Аліна неохоче прийняла його до рук. Розгорнула і почала бездумно перегортати сторінки, вдаючи зацікавленість.

Марина від журналу відмовилась зразу ж.

- Я довірюсь твоїй інтуїції. Зроби мені саме ту зачіску, яка на твій розсуд найбільше мені буде пасувати, - задоволено мовила вона.

Вже приблизно пів години, Марина слухняно сидить на стільці, поки Наталія займається своєю роботою. Подруга кинула погляд на Аліну, яка все ще продовжувала роздивлятися зачіски. Насправді Аліна тільки робила вигляд, що роздивляється. За стільки часу, вона зовсім не вирішила, яку зачіску хотіла б. Зітхнувши, відклала журнал в сторону і схрестила руки на грудях.

- Ти чому така пригнічена? Не знаєш, що вибрати? – Запитала Марина.

- Мені здається, що для мене тут немає нічого підходящого. Думаю, я теж довірюсь спеціалісту, як зробила це ти, - тяжко мовила Аліна і сильніше вдавила себе у спинку дивану.

- Не розумію, чому я бачу таке невдоволення на твоєму обличчі, - стиснула губи Марина.

- Тому що це занадто для мене. Я не звикла…

- Ой, та припини, - відмахнулась Марина. – Люди до всього швидко звикають, особливо до хорошого. Ти також звикнеш, - впевнено говорила вона.

- Надіюсь, - Аліна відвернулась у бік і закинувши ногу на ногу, почала гойдати ногою.

Через півтори години, останній штрих на голові Марини був зафіксований лаком для волосся. Від різкого запаху, що рознісся по кімнаті розпилювачем, Аліна почала кашляти та махати руками, розганяючи перед собою повітря.

- Прошу, - мовила Наталія, коли Марина підвелася зі стільця із захватом розглядаючи себе у невелике люстерко.

- Я схожа на кінозірку, яка щойно прибула на червону доріжку, - говорила Марина, її голос був на пів тональності нижчим, а значить подрузі сильно подобалося те, що вона бачить у дзеркалі.

- Будеш, якщо одягнеш сукню, - їдко мовила Аліна і підвівшись з дивану, підійшла та сіла на стілець.

Руки Наталії почали порпатися у її волоссі і Аліна заплющила очі. Вона завжди любила коли доторкалися до її волосся, від цих відчуттів, по шкірі бігали мурашки.

- Я так розумію особливих побажань немає, - констатувала Наталія.

- Я не змогла нічого вибрати, тому довіряю тільки тобі, - Аліна повністю розслабилася і почала чекати доки майстер по зачісці закінчить свою роботу.

Марина все ніяк не могла собою намилуватися.

«Ох і любить же вона себе, - промайнуло у Аліни в думках».

Сідницям вже набридло сидіти в одному положенні на стільці стільки часу. Аліна злегка поворухнулася, розминаючись. Скільки часу вже пройшло? Годину, дві?

- Марино, скільки годин? – Не стрималась і запитала вона, розуміючи, що вже просто не в змозі всидіти на місці.

Марина глянула на годинник в телефоні і мовила:

- Ти сидиш так майже сорок хвилин, - посміхнулася вона, зрозумівши чому Аліна про це запитує. – Краса потребує жертв, крихітко. Ти тільки уяви собі, що відчуває людина, яка приймає участь у зйомках фільму, вони по вісім, а то й більше годин сидять на гримі і скаржаться, - наголосила вона, гортаючи той самий глянцевий журнал із зачісками, який Наталія дала Аліні. – Не розумію, чому ти нічого не вибрала? Тут стільки шикарних зачісок…

- А сама? – Перебила подругу Аліна і Марина поглянувши на неї посміхнулася.

- Один-один, подружко, - Марина відклала журнал і схрестивши руки на грудях, почала дивитися на Аліну. – Ти стаєш схожа на справжню жінку бізнесмена, - схвально мовила вона.

- Авжеж, - глузливо мовила Аліна і розсміялася.

Коли Аліна поглянула на себе у дзеркало, то майже ахнула. Вона і справді виглядала чудово.

- Я зовсім на себе не схожа, - захоплено мовила вона. – Дякую тобі, Наталія. Ти просто чарівниця.

- Робота в мене така, - знизала плечима Наталія, збираючи свої речі до сумки. – Рада, що вам все сподобалося. Завтра чекайте на мене, я прийду після обіду.