Розділ 25

- Щось мені зле, - Аліна повільно опустилася на ліжко і впустила записку, яка впала додолу. Дівчина заплющила очі та приклавши пальці до скронь, потерла їх.

Марина швидко підхопилася з ліжка і зникнувши з кімнати, швидко повернулася, тримаючи в руках склянку з водою.

- Ось, випий. Тобі стане краще, - подруга занепокоєно віддала Аліні стакан і сіла поряд із нею. – Ти розхвилювалася і це нормально, таке може трапитися будь з ким. Випий води і приляж.

- Ти знаєш про це щось? – Запитала Аліна, граючись водою в склянці.

- Чому ти запитуєш про це? – Здивувалася Марина.

- Сергій – найкращий друг Ігоря і твій хлопець. Я думаю, що він в будь-якому разі знає про вечірку. Тобі він нічого не говорив? – Аліна пильно поглянула на подругу.

- Я нічого не знаю, - мовила вона, але під пильним поглядом Аліни здалася, і гучно видихнула: - Знаю… Але це сюрприз Аліно, мене попросили нічого тобі не говорити! – Марина насупилася.

- Даний сюрприз мене лякає! Я не знаю, як бути! – Вигукнула Аліна. – Спочатку його раптове зізнання, тепер це…

- Я чудово розумію, що ти відчуваєш, Аліно… Нічого поганого в вечірці немає, - запевнила Марина.

- І хто там буде? – Аліна поставила стакан на підлогу і відкинувшись спиною на ліжко, склала долоні на грудях. Вона лежала свердлячи поглядом стелю. Погляд зачепився за камінці на люстрі і на мить картинка стала розмитою. Аліна часто закліпала очима, проганяючи неприємний ефект зору і знову поглянула на люстру.

- Я не знаю, що Ігор задумав, Сергій не вдавався в подробиці, але я теж запрошена, - відповіла Марина.

- Добре, що ти там будеш, - зітхнула Аліна. – Нічого, якщо я не буду приміряти сукню зараз? У мене бажання нульове.

- Як хочеш, - Марина була абсолютно не проти.

- Я хочу зателефонувати до Ігоря, нехай все мені пояснить, - мовила Аліна.

- Я піду, не буду тобі заважати, - Марина підвелася з ліжка.

- Можеш залишитися, мені немає чого приховувати від тебе. Просто подай мені телефон будь ласка, він в сумці, - попросила вона.

- Добре, - Марина дістала мобільний і подала його їй, а сама всілася поряд в позу лотоса. Аліна теж підвелася і сіла навпроти Марини у таку ж саму позу. Набравши номер, стала чекати, ввімкнувши гучномовця.

Через декілька гудків, Ігор взяв слухавку:

- Так, - мовив він. – Тобі сподобався подарунок?

- Не знаю, що навіть сказати. Це все досить не очікувано і що за вечірка в мою честь? Тобі не здається, що це все трішки занадто? – Мовила вона. Марина тихо сиділа поруч і уважно ловила кожне слово.

- Якщо ти не хочеш, то я все відміню, - похмуро мовив він.

- Ні, не треба, - поспіхом додала вона. – Хто буде на цій вечірці? Я сильно хвилююся.

- Там будуть присутні усі мої друзі та знайомі, а ще батьки. Я хочу вас познайомити, - відповів Ігор.

У Аліни пересохло в горлі, а язик миттєво став, як наждак:

- Ти сказав батьки?

- Так. Не панікуй, все пройде чудово.

- Як я можу не панікувати? Я ще не готова до ось таких зустрічей, а якщо я не сподобаюсь їм? Що тоді, кинеш мене?

- Ти не можеш не сподобатися, - розсміявся він у слухавку. – Ти сама прекрасна і чудова дівчина, що я зустрів. Вони будуть просто щасливі з тобою зустрітися.

Аліна тяжко засопіла і перевела погляд на Марину. Та сиділа мовчки і лише слідкувала за нею. Зрозумівши, що на дану мить від Марини ніякої підтримки очікувати не потрібно, Аліна заплющила очі.

- Гаразд. Я надіюся, що все пройде добре і я нічого не зіпсую, - нарешті вимовила вона.

- Сукня тобі підійшла? Я боявся прогадати з розміром.

- Підійшла, - збрехала вона і поглянула на сукню, яку ще навіть не дістала з коробки. – Дякую. Вона неймовірно прекрасна.

- Я радий це чути, - полегшено сказав він. – Мені вже час, потім поговоримо.

- Ага, - тільки й відповіла вона.

Відкинувши телефон у бік до подушок, Аліна підтягла до себе коробку і доторкнулася пальцями до блискіток на сукні.

- Знайомство з батьками – рішучий крок. Ігор точно налаштований на серйозні стосунки, що вже тут сказати, - констатувала вона.

- Я боюсь цієї зустрічі, - мовила Аліна.

- А от я з нетерпінням чекаю на зустріч із батьками Сергія. Я вже знаю, що саме одягну на наше знайомство, але Сергій мовчить про це. Може він ще не готовий представити мене їм, - задумалася вона.

- Я не знаю, - байдужим тоном мовила Аліна.

- Так! Підіймайся і поміряй сукню, а то раптом не підійде розмір і що тоді робити? – Хутко мовила Марина і зіскочивши з постелі, потягла Аліну за руку з ліжка. – Давай! Я тобі допоможу.

Мало по малу, Аліна одягла на себе червону сукню, і Марина застібнула на її спині довгу блискавку. Сукня чудово пасувала Аліні, вона наче влита, облягала фігуру дівчини, а до низу розліталася нагадуючи хвіст русалки.