Розділ 23

Нічне місто проносилося мимо них, коли після ресторану, Ігор із Аліною сиділи на задньому сидінні авто. Аліна почувала себе досить дивно, тому опустила скло, щоб впустити до салону свіжого повітря. Прохолодний вітер повіяв у лице, розвіваючи волосся. Несподівано, на її плечі опустився його піджак і вона поглянувши на Ігоря, вдячно посміхнулася.

Думки були різними, вони роїлися в голові, наче стадо шалених мух, але не знали куди їм подітися. Раптом, повітря взагалі стало мало і вона висунула голову на вулицю і заплющила очі.

- Обережно, - занепокоєно мовив Ігор. – Я не хочу, щоб ти захворіла.

Мовчки, Аліна знову прийняла нормальне положення на сидінні і поглянула на нього. Він мовчки слідкував за нею.

- Ти не міг би висадити мене прямо тут? – Запитала вона і брови Ігоря злетіли вгору.

- До твого дому ще майже два кілометри. Ти впевнена, що хочеш цього?

- Мені потрібно про все подумати, добре? – Відводячи очі, тихо мовила вона.

- Не хочеться тебе відпускати так пізно, та ще й одну.

- Я дійду до дому і зателефоную тобі, - дивлячись на свої пальці відповіла вона. – Зі мною нічого не трапиться, обіцяю.

- Ти не можеш цього обіцяти. Ти не знаєш кого саме носить по вулицях у такий час, - Ігор був досить серйозним.

- Я уже не маленька дівчинка і можу сама за себе постояти. Тобі немає чого хвилюватися. Просто зупини авто прямо тут і я піду. Мені, справді, це необхідно.

- Андрію, зупини авто, - віддав наказ Ігор і водій зупинився на обочині.

- Дякую, - мовила вона і нахилившись до нього, поцілувала в губи. Відсторонившись на декілька міліметрів, завмерла та заглянула йому у очі. – Я зателефоную, - відкрила дверцята та швидко вискочила із машини.

- Обіцяй, що приймеш мою пропозицію що до переїзду, - сказав Ігор їй у спину і вона обернувшись, поглянула на нього. Зараз він здавався їй неймовірно красивим. Коли світло від нічних вулиць падало йому на обличча. Таким вона бачить його вперше і її серце пропускає один удар.

- Обов’язково, - хитнула головою і зачинивши двері, подалася у напрямку Марининого дому.

Дивно, але вулиці були зовсім пусті. Молодь, як завжди зависала в людних барах та клубах. Саме тому, нічне місто подобалося Аліні набагато більше чим денне. Вночі – мало людей, можна подумати про все, вивільняючи свої думки на волю.

Не зважаючи на те, що на її голову сьогодні випало занадто багато інформації, - вона відчувала себе щасливою. Хотілося з кимось розділити свою радість, але нікого із друзів поряд не було.

Невже це трапилося саме з нею?

Та все ж, вона не могла ніяк зрозуміти, навіщо принц прикинувся обірванцем.

Біля під’їзду було шумно – хлопці та дівчата сиділи на лавках та весело розмовляли. Пройшовши повз них та відчинивши двері, Аліна опинилася за один крок до сходів. В квартиру не хотілося взагалі. Таємно, Аліна надіялася, що Марина вже спить.

В квартирі була темрява – Марина дійсно спала і Аліна зітхнула з полегшенням. Діставшись власної кімнати, набрала номер Ігоря.

- Я вже вдома, - тихо мовила в трубку, притискаючи її до вуха.

- Все гаразд? Дісталася без пригод?

- Які там пригоди, - зітхнула вона, посміхаючись. – Таких пригод, як ти мені влаштував, у мене ніколи не буде.

В слухавці почувся легкий сміх:

- Спокійної ночі, Аліно.

- І тобі.

***

Зранку, нафарбована наче лялька Марина, крутилася перед дзеркалом. Невдоволена своїм зовнішнім виглядом, витерла серветкою червону помаду та нафарбувала губи малиновою. Знову витерла і гучно загарчала, ніби дикий звір.

- Куди така гарна збираєшся? – Аліна, ще зовсім сонна, вийшла зі своєї кімнати. – Це нові речі? – Запитала, протерши очі та поглянувши на сукню бордового відтінку.

- Так, нещодавно придбала, - відмахнулася вона і продовжила копатися в косметичці. Напевне, вона сильно психонула, тому що вивалила вміст косметички прямо на стіл.

- Так куди ти збираєшся? – Аліна схилилася плечем на стіну.

- Ніяк не можу підібрати тон помади під сукню! Це просто жах! – Запустила вона пальці в своє волосся, що падало завитками на плечі.

- Справді? – Запитала здивовано Аліна і підійшовши до неї, взяла один тюбик до рук. – Не може такого бути, щоб ти і не підібрала. У тебе на кожен день неділі нова помада.

- Сьогодні точно не мій день, - мовила Марина і знесилено опустилася на стілець. – У мене немає потрібного відтінку. Може у тебе є? – Подруга з великою надією в очах, поглянула на Аліну.

- Сумніваюся, але… я думаю, що тобі підійде ось ця, - Аліна вручила їй тюбик і склала руки на грудях.

Марина взяла його в руки і осудливо поглянула на подругу:

- Серйозно? – Мовила тримаючи в пальцях прозорий блиск для губ.

- Якщо не можеш вирішити, скористайся саме ним. А що? Просто і універсально, - пожала плечима Аліна.