На ранок Марина поводила себе так, як і завжди, ніби, і не було між ними учора сварки через Ігоря.
- Доброго ранку, - посміхнулася вона.
- І тобі, - Аліна примруживши очі, косувала на подругу, відкриваючи холодильник. – Якась ти сьогодні весела.
- А чому я повинна бути сумна? – Вона здивовано поглянула на Аліну.
Проігнорувавши відповідь, Аліна мовила:
- У мене сьогодні повинно бути побачення.
- Ти все таки вирішила його пробачити? Що ж, діло твоє. Але я так і буду стояти на своєму: Ігор – поганий варіант для тебе.
- Може і так. Та я уже зробила свій вибір, - Аліна схопила сумку та подалася до універу.
Сьогодні лив дощ. Люди поспішали у своїх справах під парасольками. День перевалив за середину і от, Аліна вже звільнившись від занять, вийшла на вулицю. Ігор, як завжди чекав на неї біля корпусу. Рясні краплини дощу, падали на його плечі, стікаючи у низ по чорному пальто. На голові в нього була чорна шапка з надірваним краєм із однієї сторони, з іншого боку вона була чимось припалена. Аліна підійшла до нього і зупинилась навпроти.
- Я згодна піти з тобою на побачення, - краплини, що падали на її парасольку, гучно стукотіли по верхівці, приглушуючи її голос.
Ігор посміхнувся:
- Я знав, що ти погодися. Ти була б «за», іще вчора, аби твоя подружка не влізла.
- Впевнена, що вона жалкує про це.
- Впевнений, що ні, - мовив Ігор і Аліна пильно поглянула на нього.
- Я знаю, що вона не подобається тобі, рівно, як і ти їй. Але ти – мій хлопець, а Марина – моя подруга. Я не хочу, щоб ви сварилися. Нетреба більше, - попросила вона.
- Згода, - швидко мовив він. – Але якщо вона більше не буде провокувати сварки.
Аліна підійшла до Ігоря, ховаючи його від дощу під парасолькою.
- Ходімо? – Запитала вона.
- Ходімо.
Кафе «Полуниця», виглядало ніби солодким раєм. Цукерки, печиво, тістечка та багато інших солодощів, яким Аліна не могла дати назву, бо такі кондитерські вироби бачила вперше, лежали на стекляних вітринах.
Замовивши ягідні чезкейки та чорний чай, Аліна та Ігор розмістилися за столиком біля вікна.
- Ти мені сьогодні наснилася. Уві сні, – ми були одруженими, - сказав він, взявши її за руку та ніжно стиснувши пальці.
Аліна почервоніла.
- Це ти даєш мені такий натяк на шлюб? – Засоромившись спитала вона.
- Можливо, - він інтригуюче поглянув на неї.
- Кажуть, що в своїх снах, ми бачимо те, про що думаємо чи переживаємо. А іноді, сни відображають наші істинні бажання, - сказала вона і поглянула йому у вічі.
Ігор усміхався. Під його вивчаючим поглядом, вона відчувала себе голою. Чомусь стало соромно від того, як він дивився на неї.
- Тобі раніше говорили, що ти неймовірно красива? – Охриплим голосом говорив Ігор.
- Раніше, ніколи. Ти перший мені таке говориш.
- Як так можна? Не зробити комплімент такій красуні, як ти? Не розумію, куди дивилися твої колишні, - він злегка стиснув її долоню.
- У мене лише один колишній. Я тобі про нього говорила. Він ледве не згвалтував мене, - тихо мовила вона.
- Так, я пам’ятаю про нього, - кивнув Ігор. – Я не можу повірити, що я в тебе лише другий хлопець, з яким ти зустрічаєшся.
- Але це так, - знизала плечима вона.
Подавшись вперед, він поклав свою руку Аліні на потилицю і натиском змусив піти йому на зустріч. Його теплі уста, торкнулися її губ в поцілунку.
***
Марина сиділа вдома, коли у вхідні двері подзвонили. Підійшовши до них, поглянула у вічко та побачила лише темряву.
- Хто там? – Запитала вона.
- Сусіди зверху, - мовив чоловічий голос.
Марина відчинила двері і з розширеними очима, подалася назад, коли прямо до неї ступив незнайомий, здоровенний чоловік. Він переступив поріг її квартири та зупинився.
- Що вам потрібно? Хто ви? – Тремтячим голосом запитала вона.
- Вам передають привіт, - прогудів він густим, низьким голосом.
- Хто? – Не зрозуміла вона.
Чоловік дістав з кишені чорного, дорогого пальто шприц та знявши ковпачок, повільно пішов до Марини, не зводячи з неї погляду. Його очі були страшними, від них віяло крижаним холодом.
- Навіщо це вам? – Марина з жахом подивилася на шприц і почала відступати назад.
Чоловік кинувся до неї та схопивши за талію, ввів голку в область на шиї. Перед очима у дівчини з’явилася темрява і вона провалилася у глибокий сон.
#9842 в Любовні романи
#3803 в Сучасний любовний роман
#2227 в Жіночий роман
Відредаговано: 29.04.2021