Розділ 11

- Я дуже хочу бути з тобою, Аліно. Ти навіть, не уявляєш як довго, я чекав на таку як ти, - він наблизився до неї на один крок, але вона відскочивши від нього, врізалася спиною в двері. – Ти боїшся мене, - зробив він свій висновок і відійшов назад, на декілька кроків.

Аліна розслабилася та випрямилась.

- Ти жахливо себе поводив, Ігоре. Так, я боюсь тебе, - зізналася вона.

- Я не повинен був поводити себе так. Якщо я зробив тобі боляче, - прости мене. Та я б хотів загладити свою поведінку. Дозволь запросити тебе на наше перше побачення. Я даю тобі слово, що ти більше ніколи мене таким не побачиш.

- Я думала наше перше побачення було в парку? – Здивувалася вона.

- То була просто прогулянка на свіжому повітрі. Вибач, що ти прийняла це за щось інше. Я хочу запросити тебе до кафе «Полуниця». Там можна скуштувати самі смачні солодощі у всьому місті.

- Я не знаю. Мені потрібно подумати, - завагалася вона. – Дай мені деякий час на роздуми. Я не можу так швидко прийняти своє рішення.

- Завтра, я прийду за твоєю відповіддю, - тепло мовив він, наблизившись до неї.

- Ігоре, не треба, - попрохала вона, виставляючи свою долоню, притискаючи її до його грудей, не даючи йому змоги наблизитися до неї.

Ігор посміхнувся і взявши долоню Аліни в свої руки, поцілував. Вона відчула теплі губи на своїй прохолодній шкірі. Після чого, він притіг її до себе та обійняв.

- Я хочу тебе поцілувати. Мушу признатися, що минула ніч, була незабутньою. Ти була неперевершена, - мовив він, обпалюючи її своїм диханням.

- В мене зовсім не має досвіду. Я була зовсім ніякою, - заперечила вона.

- Даремно ти так говориш. Мені зі сторони видніше, - прошепотів він. – А досвід… Він прийде з часом. Просто коли я побачив, як він тебе цілує… Не знаю, що трапилося у мене в голові, але я був готовий розірвати його на частини… Я вирішив, що ніхто крім мене не повинен торкатися твого тіла. Можливо це звучить егоїстично, але це правда. І я не збираюся приховувати цього. Ти потрібна мені, як повітря, розумієш? Без тебе я зовсім не дихаю.

- Ти не причиниш мені зла? Просто, я завжди сторонилася таких хлопців. Ніколи не розуміла, як можна терпіти до себе погане відношення.

- Я нічого тобі не зробив, Аліно. І не зроблю. Просто прийми моє запрошення, добре? Ти не пожалкуєш. – Він приблизився до неї і накрив губи поцілунком.

Спочатку Аліна не відповідала йому, їй було дещо огидно. Вона не хотіла його бачити, не бажала, щоб він зараз був тут, а особливо, щоб він доторкався до неї. Вона хотіла тільки одного, - щоб Ігор як можна швидше, забрався звідси геть.

Не впоравшись зі своїми почуттями любові до нього, які переважали навіть саму лють, вона відповіла йому. Гарячі губи ніби стали одним цілим. Він відчував ванільний присмак її уст, який лишав його розуму. Притиснувши дівчину до дверей, Ігор перейшов від губ до шиї, а потім і нижче, цілуючи її груди. Аліна застогнала. Вона була не в силах стримувати себе і стрімким рухом зірвала з нього пальто. Одяг полетів додолу.

- Я думала ти більше не прийдеш. Вирішила, що ти забрав мою цноту і просто кинув мене напризволяще, - важко шепотіла вона, коли його губи доторкалися до низу її живота.

Подих у неї перехопило і одним рухом, Ігор розвернув її лицем до дверей.

- Зніми футболку, - попрохав він і Аліна підкорилася.

Доріжка від поцілунків пішла вгору по її спину і от, Ігор вже розстібає червоний бюстгалтер, який так влучно на ній сидів, наче вона в ньому народилася. Кинувши його їй під ноги, притиснув Аліну сильніше до дверей, накривши її долоні своїми.

- Ти хочеш, щоб я опинився у тобі? – Прошепотів він, цілуючи мочку вуха. Він стояв позаду і це зводило Аліну з розуму.

- Так, хочу, - прошепотіла вона у відповідь.

Тільки но, він хотів проникнути в таке бажане місце, Аліна відчула на собі дотик його «бажання», як в двері її кімнати гучно постукали. Скрикнувши, вона відскочила від дверей.

- Що таке? – Тремтячим від збудження голосом, запитала вона.

- Аліно, нам потрібно поговорити. Це терміново! – Марина була прямо за дверима.

- А твоє «терміново», не почекає хвилинку? – Запитала вона.

- Ні, це дуже важливо, - стояла на своєму Марина. Голос у неї був занадто серйозний.

Аліна повернулася до Ігоря, який уже надягав своє пальто. Винувато поглянувши на нього, сказала:

- Вибач.

- Все добре, - мовив він, посміхаючись. Забравши її до своїх обіймів, знову поцілував. – Завтра зустрінемося.

Ігор покинув кімнату, а Аліна швидко надягнула на себе футболку, бюстгалтер вона кинула на ліжко та поспішила до Марини. Та саме зачиняла за Ігорем двері.

- Ну що сталося? – Запитала невдоволено Аліна.

- Вирішила врятувати тебе від наступної помилки. Ти що, уже простила його? – Запитала Марина, вперши руки в талію.

- Ще ні.

- Аліно, секс після сварки можливо і незабутній, але звикати до такого не треба.