Розділ 7

Після того, як почався дощ, людей на вулицях стало менше, - вони всі кудись зникли. На мить Ігорю здалося, що вони з Аліною залишилися одні в усьому світі. Весняний парк, він, вона та дощ, а більше нікого та нічого. Ніщо не могло порушити цієї прекрасної миті, коли вона зняла черевики та куртку і кинувши їх на землю, побігла вистрибувати під дощем, наче маленька дитина. Вона голосно сміялася та кричала від радощів.

Він завмер, знову це шалене відчуття, коли час ніби завмирає, прокинулося в ньому. Краплини дощу, повільно падали на землю, а він бачив тільки її. Аліна широко розкинула руки та підставила обличча прохолодним краплям. Дощ посилився, все навкруги ніби посіріло. Вона почала витанцьовувати неймовірні танці.

Ігор знову не міг відвести погляду від неї. Вона дуже гарно рухалася, плавно та грайливо. Один рух перетікав в інший. Прядки її мокрого волосся, липли до обличчі та оголеної шиї, а краплини стікали вниз під рожевого светра.

Ніби зачарований, він продовжував спостерігати. Легка посмішка заграла на його губах. Він і сам повністю промок, та зараз зовсім не звертав на це уваги.

Парк був зовсім пустий, ні однієї живої душі. Ніхто не заважав, ніхто не проходив мимо. З кожним її рухом, Ігор все сильніше і сильніше закохувався в цю дівчину. Саме зараз, він побачив її із зовсім іншої сторони. Таку Аліну він не знав, такою вона подобалась йому ще більше. Неймовірна, шалена, красива. Вигини її стрункого тіла так і манили його до неї.

В цей момент, він жалкував лише про одне: що не зустрів її раніше. Аби він знав про її існування, то кинув би все, облишив би всі свої справи та примчався до неї.

Його погляд був довгим, він намагався навіть не моргати, щоб не упустили ні єдиного моменту тієї картини, що так швидко розгорталася перед його очима. Злегка примруживши повіки, Ігор побачив як вона повернулася до нього. Її обличча сяяло, по ньому стікали потоки дощу та падали донизу.

Аліна, щось говорила, але Ігор ніби втратив слух, - він просто не чув її. Перебуваючи в трансі, дивився як її губи рухаються. Він не міг розібрати слова. Закривши, на мить, очі, - відкрив.

- Йди но сюди! – Кричала вона голосно. Він не відповів. Продовжуючи стояти на одному місці.

Наступної миті, він зрозумів, що Аліна прямувала до нього.

- Я тебе кликала ти що, не чув? – Запитала вона сміючись. – Ходімо зі мною, нічого стояти на одинці. – Вона взяла його за руку та потягла на траву. – Повеселися зі мною, а то ти здаєшся мені занадто серйозним!

Не очікувавший такого ходу подій, Ігор, навіть, забув як потрібно рухатися. Виконуючи безглузді рухи, він засміявся.

- Тобі потрібно розслабитися, ти занадто скутий. Заспокойся, на нас ніхто не дивиться, тебе ніхто не бачить. Просто візьми і віддайся поривам душі, тільки тоді твої рухи будуть справжніми. Танцюй як в останній раз! – Тоном наставниці по танцях, говорила вона.

Як добре, що ніхто із знайомих не бачить його зараз. Інакше точно б вирішили, що він поїхав дахом. Мільярдер танцює в парку під дощем разом із дівчиною своєї мрії, та місить черевиками багнюку. Прямо таки, картина маслом.

Та раптом, підсковзнувшись на багнюкі, Аліна вхопилась за Ігоря, і вони разом падають на землю. Тепер, перед їхніми очима було сіре дощове небо.

- Ой, вибач, - вона почала сміятися.

- Аліно, Аліно. Дотанцювалася? – З осудом в голосі та посмішкою на устах, мовив він. Після цих слів, Аліна взагалі покотилася зі сміху.

Краплини дощу, падали на їхні обличча, і Аліна трішки піднялася, обпершись на власний лікоть. Її погляд невідривно сканував його губи. Саме цієї миті, щоб не злякатися та не передумати, вона схиляється до нього, і накриває його уста своїми. Його губи були мокрі та прохолодні від дощу, але неймовірно м’які. Поцілунок продовжувався всього декілька секунд, і вона швидко відірвалась від Ігоря. Нервово поглянувши на нього, вона зрозуміла, що він теж дивиться на неї. Він лежав на спині нерухомо і просто мовчав, а вираз його обличча був дивний. Аліна не могла зрозуміти, що він зараз відчуває, емоцій він не виражав взагалі.

- Я поспішила? – Обережно запитала вона.

- Ні, в самий раз, - його голос був хриплий. Не дочекавшись її реакції, він схопив Аліну за плечі та притягнувши до себе, палко поцілував. У неї, навіть, подих перехопило, коли він поглибив поцілунок.

«М’ята… - Промайнуло у неї в голові, коли він цілував її. – Його губи на смак наче м’ята».

Шалено зминаючи її губи, він поклав долоню Аліні на потилицю, сильніше притискаючи до себе. Вона відчула біль на своїх устах і тихо застогнала. Долоня на потилиці зникла, і він обхопивши своїми пальцями її обличча, перекотився, і вона опинилась під ним. Продовжуючи цілувати такі солодкі уста, він зупинився та майже до крові прикусив її нижню губу. Відірвавшись, Ігор подивився в її очі.

- Нам потрібно зупинитись, інакше я не втримаюсь і зроблю «це» з тобою прямо тут, - його подих був важким та переривчастим. Своїм стегном, вона відчула його збуджене бажання. Він хотів її, і вона це чудово розуміла.

Аліна тремтіла в його сильних руках, наче листок на осики; їй було прохолодно, вона сильно замерзла. Що відповісти йому на його слова, вона не знала, тому вирішила промовчати.

Підвівшись на ноги, Ігор допоміг їй встати. Дощ майже закінчився і ледве накрапав. На небі, поміж хмарами, виглянув промінь сонця, і світ моментально замиготів фарбами.