Розділ 66

Марина нервово міряла кроками кімнату, вона чекала приїзду Аліни та Ігоря. Чесно кажучи на Ігоря їй було начхати, а от Аліну вона чекала, як бога. Підтримка кращої подруги в дану хвилину для неї була найважливішою.

Видихнувши, вона зробила крок, поглянула на своє відображення в дзеркалі та рішуче попрямувала до вікна.

Пейзаж на вулиці був звичайним: люди, автомобілі, але тільки одне авто прикувало увагу Марини до себе. Поряд з готелем припаркувалася машина на котрій Сергій поїхав зустрічати їхніх друзів. Серце Марини зробило нестримний кульбіт, коли вона помітила Аліну, яка виходила з авто на вулицю. Сльози радощів полилися з очей брюнетки і вона швидким кроком, ледь стримуючись щоб не перейти на біг, попрямувала до дверей.

Двері ліфту відчинилися і Марина миттєво налетіла на Аліну з обіймами. Трійця саме зайшла до холу та підійшла щоб викликати ліфт.

- Марино! – Вигукнула вона сміючись. – Ти помітила нас у вікно?

- Так. Тому відразу побігла зустрічати, - розтискаючи міцну хватку своїх рук, радісно мовила Марина.

- Ми не очікували такого теплого прийому, - показав білі зуби в усмішці Ігор.

Марина поглянула на нього і весело підморгнула.

- Я рада, що ви прибули до Парижу.

Аліна з Ігорем зупинилися в номері, який знаходився майже поряд з Мариною та Сергієм, їх відокремлювало всього двоє дверей. Весь час Марина перебувала поряд з подругою і Ігорю нічого не залишалося крім того, що покинути номер та податися на прогулянку з Сергієм до самого найближчого бару.

- У мене нерви натягнуті сильніше ніж струна арфи, - прокоментувала Марина, сидячи у кріслі біля невеликого круглого столу, який знаходився поряд з високим вікном з білими шторами.

 - Я теж хвилювалася, коли моя головна подія наближалася з кожною хвилиною все ближче та ближче.

Розкладаючи свої речі та речі свого чоловіка по шухлядах та шафі, Аліна кинула погляд на Марину.

- Все буде добре Мариночко. Принаймні у тебе є один жирний плюс.

- Який? – Насупила брови брюнетка.

- У мене не було тебе, - усміхнено подала голос Аліна.

- Ах, точно, - розсміялася Марина та поклала долоню на своє коліно. – Дякую, що підтримуєш мене зараз.

- Немає за що, подружко, - підморгнула лівим оком Аліна, продовжуючи розкладати речі з валізи.

- Тобі потрібна допомога? – Брюнетка хитнула підборіддям в сторону велетенських валіз і Аліна зробила хитрий вираз обличчя.

- Персональна прислуга? Я б не відмовилась, але служанка повинна бути не в твоєму лиці. Я сама впораюся, ти повинна якомога більше відпочивати. Не смій перенапружуватися, інакше я буду сердитися на тебе, - Аліна погрозливо помахала подрузі вказівним пальцем.

День весілля видався для Марини край напруженим. Аліна допомагала подрузі одягнути сукню, а стилісти та майстри краси робили зачіску та наносили макіяж. Аліна відчувала, як тремтить від нервувань Марина, коли тримала її за руку.

- А якщо щось піде не так? – Марина перелякано поглянула на Аліну.

- Не говори дурниць. Що може піти не так? – Щиро здивувалася Аліна.

Марина сильніше стиснула її руку.

- Як я виглядаю?

- Ти схожа на принцесу із казки, - чесно відповіла Аліна.

- Ти справді так думаєш?

Очі Марини зараз нагадували великі круглі тарілочки.

- Марино, все буде добре, - запевнила наречену вона.

- Я відчуваю нудоту. Принеси мені стакан крижаної води бідь ласка, - Марина глибоко вдихнула і видихнула.

За долю секунди, Аліна вже стояла поряд з брюнеткою, протягуючи тій стакан з водою. Одним великим ковтком Марина залила в рота воду і повернула стакан Аліні.

- Ви зіпсувати помаду, - невдоволено мовила візажистка, дивлячись на відбиток помади на скляному стакані.

Марина сердито поглянула на дівчину.

- Тоді чого ти чекаєш? Виправ це негайно! – Гаркнула вона розслабляючись.

Аліна посміхнулася та вийшла з кімнати.

Постукавши в двері сусіднього номеру, вона без запрошення відчинила та зайшла до середини. Сергій з Ігорем поглянули на неї.

- Як вона? – Запитав Сергій одягаючи галстук.

- Нервується, але в цілому добре, - повідомила Аліна.

Вона була одягнена в блакитну, коротку сукню трішки вище колін, яка ідеально облягала її струнке тіло. На талії великий синій бант, а одне плече було відкрито. Аліна виглядала чарівно та звабно. Ігор посміхнувся оглядаючи її.

- Навіть не думай, - серйозно мовила вона до нього.

- Ти про що? – Здивувався він.

- Я бачу це в твоєму погляді. Не зараз Ігоре.

- Я нічого й не збирався робити. Ти виглядаєш чудово і я не можу не помічати це, - усміхнено мовив він.

Підійшовши до нього та подарувавши поцілунок в губи, вона мовила:

- Дякую. Люблю коли ти помічаєш мою красу.

Стукіт в двері. Сергій голосно запросив увійти. Через декілька секунд в кімнату просунулось обличчя незнайомця, а потім і його широкі плечі. Чоловік зайшов до номеру.

- Доброго ранку.

- Доброго ранку, - відповів Сергій.

- Поспішаю повідомити, що лімузин уже прибув і чекає на вас.

- Дякую Білал. Наречена скоро буде готова, - Сергій глибоко вдихнув повітря в легені, видихнув і поглянув на Ігоря, а потім на Аліну. – Марина готова?

- Майже так, - відповіла Аліна та швидко покинула кімнату.

Марина стояла біля вікна та чекала свого часу, коли Аліна зайшла до її номеру. У світлі сонячних променів Марина дійсно виглядала казково, Аліна навіть рота від здивування відкрила.

- Емм, Марино?

- Так, - вона оглянулася.

На вигляд Марина здавалася спокійною, ніби морська гладь. Здивовано піднявши брови, Аліна мовила:

- Дорогенька, нам вже час. Лімузин приїхав.

- Ох, добре. Я повністю готова, - широко посміхнулася вона.

- Тоді ходімо.

Аліна підійшла до неї, взяла її руки в свої та поглянула в очі.